Книжки Мартіна мають одну цікаву особливість — попри велетенську кількість героїв, сюжетних ліній, ходів та прийомів, щоразу дуже швидко все пригадуєш і втягуєшся в оповідь, щойно береш до рук наступний том.

«Пісня криги й полум’я» Джорджа Мартіна – одна з найуспішніших у світі фентезійних серій, яка вже стала основою для серіалу і… все ще твориться. Фанати з усього світу справно наповнюють чи не найрозгалудженіший сегмент Вікіпедії, присвячений саме цим книжкам. Що ж до українців, то вони теж не пасуть задніх. Фанатський переклад перших книг існує в мережі трохи давніше за офіційний, але й він уже стрімко надолужує згаяне, доносячи до українського читача ось уже третю книжку серії.

Творіння Мартіна відзначаються майстерною стилізацією під середньовіччя. Власне, сім королівств, про які оповідає американський письменник, легко уявити собі на мапі Європи. І, звичайно ж, у цих королівствах існують чари, древні й нові боги і дракони. Але навіть дракони — тільки доважок до детально прописаного світу інтриг, змагань за престол і прихильність короля, а ще – досить реалістичного, почасти «чорнушного» змалювання вбивств, катувань і злягань. У книжках Мартіна є місце звитязі й лицарській честі, але нема місця штучності й солодкавості. Можливо, саме тому вони так відрізняються від традиційних «середньовічних» романів. Серед подібних за духом і стилем оповідей мені спадає на думку лише «Мімус» Лілі Талль і «Карлик» Пера Лагерквіста (обидві книги перекладено і видано українською).

Переказувати сюжет у рецензії немає сенсу, зате варто згадати про того, завдяки кому цей самий сюжет став доступний українською. Велетенський труд перекладати Мартіна (а лише перші три книги трохи не дотягли до 3 тис сторінок) взяла на себе знана письменниця і перекладачка Наталія Тисовська. Її переклад – блискучий зразок класичного українського перекладу, який вдало балансує між точним перекладом і його доместикацією. Золота середина, яку знайшла перекладачка, робить читання не лише цікавим, а й приємним на вухо, коли текст сприймаєш як щось своє, але водночас не забуваєш, що автор – іноземець.

Ось уже третя перекладена книжка – «Буря мечів» — дасть відповіді на багато запитань, які лишили дві перші. Зацікавлений читач дізнається, яку ж гру насправді грає Пітер Мізинчик, за кого врешті вийде заміж Санса Старк і хто насправді шпигував за Вісерисом Таргарієном. Звісно, нових питань у книжці буде ще більше, але ж саме за це читачі й люблять Мартіна, чи не так?