
Re: цензії
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Головна книга цієї весни
Маргарита Сурженко. Квартира київських гріхів [Текст]: роман /. — Брустурів: Дискурсус, 2017. — 256 с.
«Квартира київських гріхів» допоможе розпочати березень яскраво.
Серед десятків тисяч людей ми знаходимо одну. Розуміємо, що справа зовсім не в кольорі волосся, розмірі його гаманця чи її грудей. Магнетизм. Вас просто притягує до тієї людини. Саме так розпочинається книга про Хтивість, яка руйнує життя мешканців Києва, але разом з тим наповнює його сенсом і щастям. Зазвичай це вона – приваблива гріхиня підкидає випробування на кожного, хто живе в столиці чи буває тут проїздом. Але цієї весни випробування звалюються на її голову. Вона закохується. Рефлексуючи на свій стан, усвідомлює, в її тілі відбуваються ті ж самі процеси, що в її жертвах. Вона втрачає контроль над собою, робочі справи йдуть все гірше, а навколо неї страждають інші.
Серед десятків тисяч книг ми знаходимо одну в книжковому магазині або Інтернеті. Нас притягує саме до неї. Чому? Бо в тій книжці є душа і її мелодія співзвучна з співом нашої душі. Так «Квартиру київських гріхів» точно притягує до тих, хто чекав весну занадто довго і йому вона конче необхідна. В надмірних дозах. Адже пристрасті і любові тут на кожній сторінці є вдосталь. І ця душа кричить, то сміється від щастя, то плаче від суму. І ми впізнаємо в цьому стогоні себе і свій біль. Від того він стає меншим, а шрами заживають.
Крім Хтивості, яка не може відпустити головного героя, але й бути з ним не може, тут є інші гріхині. Лінощі постійно щось робить, боїться сидіти на місці, квапиться і все встигає. Ненаситність сидить на дієті і вражає всіх своєю стрункістю. Жадоба нічого не жаліє для всіх, хто зустрічається їй на шляху. Всього їх сім, і живуть вони посеред Києва. Тому в книзі ми зустрічаємо знайомі місця. Тут кафе, в яких нам доводилось пити ароматну каву, тут Пішохідний мостик, на якому ми гуляли з коханою людиною, тут спальні райони з повіями і наркоманами. Тут все такі рідне, але водночас таке незвичне, адже звичайну буденність просякає невидима магія гріхинь, які можливо саме зараз стоять десь поруч і виконують свою роботу, спокушаючи нас.
Звісно тут є чоловік. Він звичайний, але став незвичайним для Хтивості. Тут є його боротьба. За своє життя, за право на існування, а пізніше за мрію і кохання. Чи переможе він? Думаю, ви здогадається відповідь. Але як саме він пройде цей шлях, можна почитати в головній книжці цієї весни. Щиро зізнаюсь, книга наповнила мене магією, невидимим шармом, який лишається після того, як остання сторінка прочитана. Тепер я несу її з собою і іноді загадково посміхаюсь. Їду в метро, стою біля світлофора, п’ю каву і тепер всюди зі мною той образ гріхині, яка так щиро любить своє життя і своє місто. Я тепер теж його ще більше і люблю весну, яка розквітає у Києві.
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року