Чи любите ви дні народження? А що б хотіли отримати у подарунок на своє свято? У Сашка Дерманського з подарунками все просто – важливо бути щирим, навіть якщо ти привид, і ділитися найціннішим, навіть якщо це мертва ворона.

У кожного дорослого є свої страхи, які чемно, чи не дуже, ховаються під простирадлами, у закутках темних шаф, або на дні шухляд, а що вже й казати про дітей. Чудово, що серед різноманіття сучасної дитячої літератури, існує книжкова поличка, на якій розміщуються так звані книги-антистрахи. У казках Сашка Дерманського, вміщених у збірці «День народження привида», страхи – персонажі чи пов’язані із ними пригоди.

У привидів все так само, як і у людей: вічні запізнення, Зелепонь по телевізору намагається щось продати, дівчатка-привиди купу часу наводять мейкап, щоб виглядати страшніше, у хмарах ховається Громобій і навіть казкові персонажі бояться піратів.

Автор зображує світ страхів зсередини. Нам повсякчас здається, що хтось без зайвих зусиль отримує бажане чи народжений одразу із вміннями, але навіть щоб бути привидом (тим паче хорошим), необхідно докласти чимало зусиль.  

В українській дитячій літературі показував іншу сторону «страшних» персонажів Василь Королів-Старий. В Сашка Дерманського це більш відомі сучасним дітям привиди, у Василя Короліва-Старого – фольклорно-казкові істоти: потерчата, хухи, домовики, вовкулаки, літавиці. В обох випадках казки розповідають про життя тих персонажів, дії яких, зазвичай в інших текстах, негативні, а тут – це звичайні герої, які теж вміють допомагати, співчувати, дружити і навіть ходити на дні народження. 

Загалом книга складається із 10 казок, кожна з яких розпочинається реченням, яким закінчувалась попередня історія.

Помітні алюзії на Голума із «Володаря Перснів» із його манією золота (до речі, про коштовності згадується і у контексті піратів), присутня альтернативна історія Летючого Голландця (що буде із традиційною історією, якщо бути сміливішим і винахідливішим?).

Ще одним ефектним персонажем є Май Онез. Так-так, від слова «майонез». Після цієї казки ви вже ніколи не зможете просто дивитись на майонез, як на соус.

Ну і насамкінець – хто вони? Чого вони бояться? А чи бояться?

Варто закутатись сім’єю в простирадла і читати разом: в ліжку перед сном, в шафі, жуючи іриски, черешні, афини чи трускавки (головне не обляпати книгу!), можна так і відвідати бабцю й дідуся, чи взагалі влаштувати привидяче читання з однолітками. Важливо підхопити атмосферу книги, яку довершила ілюстраціями Любка Франко, і читати/слухати/інсценізувати кумедні історії, а найголовніше – не боятися, бо ж перемоги здобувають сміливі та неупереджені, правда?