Казка як жанр містить, без перебільшення, необмежені можливості образного вираження, а надто – антропоморфізації – олюднення того, що не є людським і не належить до соціуму. Як відомо, ця традиція сягає ген сивої давнини – у народних піснях, притчах, міфах, легендах, переказах усіх народів, коріння котрих сягає Початку Початків, у т.ч. й – українського.

Та пізнавальний інтерес спонукає нас зосередитися на маловідомому широкому загалові предметі – сучасній японській авторській казці, представника воістину великого народу, який протягом минулих віків створив самобутні й неповторні культурні вартості, а в середині ХХ століття, переживши ядерне лихо, зміг не тільки гідно його пережити, а й вивести свою країну на передові рубежі модерної цивілізації й культури.

Які ж основні риси мають казки письменника, якими зачитується вся теперішня Японія і не тільки? Як донести цю перлину світової літератури українським підліткам? Напевно, відповіддю на ці непрості запитання переймалося й керівництво видавництва «Кальварія» (Львів), випустивши в світ «Ресторан, де виконують побажання. Казки».

Здавалось би могутньому чародію Болотянику нема чим перейматися, бо він здолає того, хто стане йому на перешкоді, перетворить на що завгодно чи скарає на горло кого заманеться. А ні: журиться, часом, зарослий-закудланий здоровань… Чогось таки йому бракує… Може, лагідної жіночності Берізки, а може й вишуканості Лиса-книголюба?.. Бракує настільки, що заздрість і лють перетворюють його на … вбивцю.

А от про інше: десь-колись чув: «Ой, Марічко, файна чічко! – квітка розмаїта!..» От і Міядзава – про жоржини: одну червону, дві жовті і білу. Точно – про жоржини? Поза сумнівом, – про «квіти» розмаїті… Саме цей розмай (тут – різноманіття, відмінність барв, їхньої яскравості, інтенсивності, привабливості) покладено в основу надзвичайно правдивої й повчальної (передусім для дівчат підліткового віку) авторської казки-притчі.

Червону (тут – знак надмірності будь-чого, пристрасну, нічим не обмежену конфліктність у поєднанні з глибокою самозакоханістю тощо) жоржину Мати Природа наділила винятковою яскравістю й привабливістю. І цей незаперечний факт визавали всі, навіть її жовті (знак сонця, тепла, погідності й водночас емоціональної збалансованості тощо) приятельки, від яких червона вимагала захоплених дифірамбів про свою неперевершеність.

Збігали дні, тижні… І ті вимоги ставали все наполегливішими. А була ще у той час – дещо віддалік – біла (колір моральної чистоти, добропорядності, органічності поєднання з «білим світом» людей і природи тощо) жоржина, до якої так тепло ставився птах Веселик… Звісно, кмітливий підліток усвідомлює, що всі чотири квітки-красуні – не законсервовані у часі, а перебувають у його плині й підвладні відповідним законам: народжуються, зростають, визрівають і …потрапляють у руки Долі-Фатуму.

От саме тут варто зупинитися, аби майбутньому читачеві закортіло дізнатися, що саме сталося з інтелігентним Лисом, червоною жоржиною та іншими героями казок. Кожна з них (а їх загалом чотирнадцять) містить багато чого цікавого, пізнавального, ненав’язливо повчального, що стане в нагоді підліткам будь-якої країни, бо вони написані щирою, відкритою, доброю і мудрою людиною (яка, на жаль, померла в 37 років), творами якої нині зачитується вся Японія і не тільки…

Не лише за змістом, а й за дизайном та ілюстраціями (Неоніли Єфімової та Михайла Євшина), це – та книга, яку хочеться знов і знов брати до рук і читати, читати, смакуючи.

Нещодавно школяр Матвій Євтушенко, 7 років (Дружківка) створив малюнок-ілюстрацію «Болотяник і Дроворуб» за мотивами цієї книги, взявши участь у пересувній виставці творів в рамках Всеукраїнської акції «Читаки. Писаки. Малюваки» (Львів – Київ – Дружківка – Краматорськ), ініційованої Донецьким обласним художнім музеєм, яка триває протягом вересня – жовтня ц. р.