Наше знайомство з творчістю Івана Андрусяка розпочалось із журналу “Барвінок”, де було надрукована його дитяча казка “Третій сніг”. Потім було захоплення його Бурундуком та кумедними поезіями  з книжечки “Чупакабра та інші зайчики. Усе солодший сад”. Тому, отримавши в дарунок “Зайчикову книжечку”, я могла наперед передбачити, що моїм малюкам сподобається. Адже, по-перше, так, як Андрусяк, пише лише сам Андрусяк, по-друге, хто з малюків не любить історії про пухнастого та кумедного зайчика? А по-третє — милі ілюстрації Ольги Кузнецової вдало доповнюють текст: віриш, що то все відбувалось насправді. І це при тому, що я уже давно вийшла з дитячого віку.

Мої діти із захопленням гортали “Зайчикову книжечку”, знайомились із Зайчиком-татом, його цікавими та незвичними пригодами. Адже лише Андрусяковий Зайчик може захотіти цвітної капусти, грати у футбол та рятувати Вовченя від невідомої болячки. Потім діти прохали ще раз і ще раз перечитати вподобані оповідки та заспівати “Колискову для Зайчика”, і часто продовжували разом зі мною розпочате речення, бо ж то не казка, а віршоказка, яка так легко лягає на слух та гарно запам´ятовується.

 До прикладу: “Жив собі Зайчик — вушка-сплюшка. Ходив на базарчик, грався з мушками, купував моркву та капусту хрумку, а іноді гризяв кору в садку. Одне слово, жив, як усі зайці, - аж раптом надибав зернятка оці...”

Що з того вийшло - читайте у дуже мімімішній “Зайчиковій книжечці”. Сподобається вам і вашими малюкам. Перевірено на досвіді.