Re: цензії
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Забута мелодія» Оксани Сайко
Неймовірно густа, атмосферна, образна проза Оксани Сайко занурює в світ таємниць минулого, тонкою ниткою поєднаного із теперішнім. Ніжною, трепетно-пристрасною скрипковою мелодією лунає крізь роман історія життя несправедливо (як у житті буває часто) забутого і щезлого у небутті геніального скрипаля.
Про непросту долю забутого генія намагається довідатися, а пам’ять про нього відродити головна героїня Романа. Воліючи розпочати самостійне життя та прагнучи незалежності, героїня (скрипалька) переїжджає у провінційне містечко, винаймає старий дім та поселяється у ньому. На горищі, посеред мотлоху випадково віднаходить старовинну скрипку. З цієї знахідки усе й починається…
Персонажі – живі, справжні. Й неодмінно – незвичайні та неординарні. Власне, як завжди у творах авторки (вже полюбились читачам зі сторінок "Кав’ярні на розі", "До сивих гір" тощо). Їм дивуєшся, симпатизуєш, зрештою мимоволі прив’язуєшся й сумуєш, коли потрібно з ними прощатися. Хоч по тому вони таки лишаються у серці, в пам’яті.
Окремим персонажем роману, вважаю, є дім– старовинний, містичний, таємничий. Наскрізь просякнутий життям колишніх господарів й аж дихає таїною, яку героїні понад усе кортить розгадати. Не люблю порівнянь, проте за атмосферою "Забута мелодія" дещо нагадала мені книгу Сергія Бута "Листи з того світу" та певною мірою – прозу Галини Вдовиченко. Хоча твори Оксани Сайко є самобутніми і не потребують порівнянь. Вона має власний оригінальний стиль, уже доволі впізнаваний.
Тонко, але виразно звучить у сюжеті романтична лінія між головною героїнею та її новим приятелем-художником Анатолем. Стосунки поміж ними зав’язуються неспішно, але доволі впевнено і чуттєво.
Сюжетне полотно пронизане цікавими, живими діалогами і безліччю вдалих висловлювань, які хочеться занотувати. Приміром, зацитую:
" Музика складається не лише з незбагненної поезії відчуттів та почуттів, перетворених у гармонію звуку. Вона зіткана з історій, які кожен, хто її грає чи чує, прочитує так, начебто сам є їхнім автором."
Або ж іще:
"...музичний твір щоразу може звучати по-іншому, і щоразу можна почути у ньому щось нове, те, чим він може здивувати. Тому стверджувати, що ти добре знаєш його – неможливо, бо він і далі залишається для тебе непередбаченим, з якоюсь таємницею і наче незнайомим. Справжній музикант, яким би не був віртуозом, продовжує вдосконалюватися, бо вловлює у тій музиці щось таке, чого ще не сказав..."
"Драма, яку вибудовують обставини і особистості, завжди мають глибокий сенс, навіть якщо це трагічна історія."
Є чимало яскравих моментів, які запам’ятовуються і мимоволі згадуються вже по прочитанню. Приміром, найперше, що мені зринає з пам’яті зараз, аби навести приклад, – момент, коли Романа грає на скрипці для "привидів" дому. Неймовірно!
Гарно описана природа, геть усе довкола. При прочитанні – ще від першого рядочка! – долає абсолютне відчуття присутності там:
"…Я розчахнула вікно, щоби впустити в кімнату трохи вітру, вечірньої весняної свіжості і, сівши на підвіконня, обхопивши руками ноги, споглядала день, що минав. Можливо, з часом він втратить якісь свої барви, залишить лише щось яскраве, що потоне в глибинах пам’яті, щоб колись несподівано зринути знову тією меланхолійною забутою мелодією, яка живе у кожному з нас…"
Сюжет "тримає" і не відпускає до останнього. "Забута мелодія" - чудовий зразок якісної прози, яка неодмінно лишить у серці слід.
"Як правило, скрипки з історією тому й живуть..." (цитата).
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві