Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
Re:цензії
Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
Кінець 2020 року підготував читачам, поціновувачам екзистенційної прози, справжній подарунок – новий роман Степана Процюка «Пальці поміж піском».
Роман про 50-ті роки минулого століття – довгоочікуваний, глибокий, наповнений емоційними переживаннями, з красивою любовною історією і все це в тісному переплетінні з життям перших осіб тієї доби. Чого вартує перше речення роману «Сталін помирав важко»! Автор запрошує своїх читачів до може і нелегкої, але чесної і тонкої екзистенційно подорожі світами людських доль.
Це не історична проза, та разом з тим, дуже детально реконструйована картина того часу у різних смислових відрізках, адже письменник говорив в кількох інтерв’ю, як детально він вивчав першоджерела, біографії композиторів, життя творчої інтелігенції, читав спогади сучасників.
Час прочитання гарантує читачам атмосферу співпереживань і співжиття разом з героями, та насправді – людьми, які стануть близькі і зрозумілі так, наче знайомі все життя. Автору вдалося тонко і глибоко передати внутрішнє життя кожного свого героя, вималювати кожен образ, що читач там впізнає десь свого знайомого, а десь – і себе. Це майстерність і талант – подарувати насолоду пережити кілька життів разом з героями роману, відкрити нові потаємні сторони душі, познайомитись зі своїми Тінями, бо кожна доля тут – це людське, занадто людське.
Роман «Пальці поміж піском» має кілька знакових постатей. Це вони головні особи і на прикладі їх можна прослідкувати всі перипетії життя цілої країни.
Ким насправді був вождь усіх народів? Що він думав? Чим терзався? Як розправлявся зі своїми ворогами і як він їх віднаходив? Чи міг любити тиран? Питання, відповіді на які є в романі. Не варто переказувати їх, щоб читач сам пройшов весь шлях знайомства з тим, хто так довго був уособленням страху для кількадесят мільйонів населення.
Разом з композитором читач переживатиме терзання Митця, якому не дозволено творити у вільному польоті Таланту, його дітище обшматують кривавими обценьками на догоду рівненьким і прилизаним шаблонам. Не важливо якого розміру талантом обдарував музику Бог, мрії на лагідне, затишне життя осипляться порохом з крилець метелика і кінець йому вготований- бути старим маразматиком, всіма забутим і непривітаним.
Талановита актриса, амбіційна, молода, з ранимою душею, її любов, така красива і трепетна як мереживо льодового візерунка на вікні – дихни, і воно розтане. Життя в системі – жорстока річ, система не милує, вона нищить. Піднятися на сцену, пережити хвилини тріумфу і закінчити життя десь попідтинню в липкій павутині п’яного дурману – чи маємо право судити ту, хто так віддано і до самозречення любила?
Відмова від ідей, ідеалів, смислів, за що так боровся, у що вірив і коли вже немає сил на спротив, тоді зречення виглядає як порятунок, як вихід з п’ятого кута, як слабка надія на тихе, але таке ще бажане життя.
Не називатимемо імен, кожен знайомтеся з ними, проживайте їх злети і падіння, їхні кохання і зречення, смерті і народження.
Роман «Пальці поміж піском» читається з олівцем і закладками, бо його можна розібрати на цитати.
«Люди дружно виходять із бджолиних сотів зранку. Дружно повертаються туди ж ввечері. Так проходить їхнє життя.» Збоку так виглядає життя більшості з нас, та за цими словами ховається цілий вир емоцій, переживань, любові-ненависті, боротьби, поразок і перемог. І автор щедро розкриває всю палітру почуттів кожного свого героя. Всі вони – не пересічні трудівники-будівельники Країни Рад, а люди з талантом, з іскрою, які самим життям своїм боролися з Молохом в образі тоталітарної системи. Система не терпіла інакшості, вона просто знищувала всіх, хто смів виділятися, не погоджувався, хто не йшов з нею в ногу стройовим кроком. «Нездара має багато енергії, що не переходить у талант. Його мучить ця енергія… Тоді нездара вдається до останнього захисту свого честолюбства – він хоче всілякими засобами знецінити талант. І йому здається, що він переміг.» Нічого не нагадує? Паралелі з сьогоденням можна проводити безкінечно.
«Шикарний пісковий годинник, що ніколи не замерзав і не псувався, чітко показував час. Об’єми його піску у верхній та нижній половині ніколи не зменшувалися і не збільшувалися.» У кожного з нас є свій такий годинник. Пісок часу просипається, його не зупинити, і в цьому вища справедливість – ніхто не зупинить час, лише кожний може своїм часом розпоряджається по-своєму.
Проживаючи, а не лише прочитуючи цей яскравий, витончений і емоційний роман, можна пережити власні катарсиси, осяяння і переосмислення свого життя. Це така собі інтелектуальна гра в бісер – а чи зміг би я, а на якому рівні здався б – чесні запитання ведуть до чесних відповідей. Ніколи не пізно приміряти на себе прокрустове ложе часу зовсім недалекого від нас у віковій перспективі.
Сьогодні це відносно безпечно, але страшенно повчально. Минуле формує майбутнє і впливає на сьогодення. Якраз настав час психологічної та інтелектуальної прози для справжніх поціновувачів якісного письма в новітній українській літературі.
Додаткові матеріали
- Оголошено короткі списки «Книжки року ‘2020»
- Найкращі українські книжки 2020 року за версією ПЕН
- «Книжка року ’2016». Офіційні результати
- Про психологічний роман Степана Процюка «Пальці поміж піском»
- Новий роман Степана Процюка як духовна подія
- Тільки правдою має думати й жити людина
- Над прірвою “невагомості”
- Класики "під мікроскопом". Суспільство "у розрізі"
- Ілюзія вибору
Коментарі
Останні події
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ
- 21.04.2024|14:39Восени побачить світ роман Степана Процюка про Євгена Чикаленка
- 21.04.2024|14:36У ВСЛ вийде підліткове фентезі Джордана Ліса «Шептосвітичі»
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології