Re: цензії
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Живе слово Євгена Барана
Баран. Є. М. З «Книги живих». Щоденникові медитації, афоризми. Івано-Франківськ: Фоліант. 2021.
«Про Чоловіка не треба говорити багато.
Треба розуміти, наскільки світ повний з ним,
і наскільки порожній без нього»
Наше Слово визначає межі (чи безмежність) нашої екзистенції –хто здатен втримати Слово в той час, коли більшість поминають слова коливом мовчання, назавжди втримає себе у світі Живих. Світ стерпить помилку, але не стерпить байдужості до нього. Про це та багато іншого читаємо у новій книзі щоденникових медитацій та афоризмів Євгена Барана «З Книги Живих». Уже четвертій збірці такого формату передували «Недописана книга» (2016), «Недописана книга…Частина инча» (2017) , «Говорить Євген Баран» (2019). Разом з останньою вони справляють враження читання єдиної онтологічної книги, що немає часопросторових та причинно-наслідкових меж – книги життя.
Автор знайшов і обрав для себе афористичну форму викладу, що, з одного боку, вимагає певної лаконічності вислову, не обмежуючи при цьому його ідейної та стилістичної виповненості, а з іншого – дає неохопний простір для спроби хаотичного врівноваження й фіксації неперервного потоку думок. І тут, радше, йдеться не так про конкретний намір сказаного, як про внутрішню інтенцію промовляння й повторення якогось моменту: «Чому афоризм, як жанр, нескінченний? Бо справжній афоризм не придумується, він відтворює живу ситуацію. А живих ситуацій, як зірок в небі – до безкінечности».
«Література втрачає сенс, коли в ній мало людського…». Роздуми Євгена Барана про літературу мають велику перевагу – вони позбавлені нальоту пафосу академічності, натомість автор об’єднує всуціль два найближчі йому світи – світ людей і світ літератури, навіть більше – взаємозумовлює їх. Бо за кожним текстом прихована своя історія, що витворює обличчя автора: іноді спаплюжене гримом, проте в певні моменти свого існування теж здатне відчути «цвіт яблуні», іноді – відшліфоване вірусом досконалості до втрати самодостатності, іноді – понівечене шрамами правди на шляху до її утвердження й популяризації. У нотатках про літературу автор концентрує увагу на окремих і важливих, часом переломних, моментах з життя і творчості неперебутніх постатей класичної, сучасної, маловідомої, несправедливо забутої чи своєчасно неприйнятої літератури – Сковорода, Екзюпері, Стефаник, Ібсен, Брюгген, Винниченко, Сорока, Бойко, Пагутяк, Задорожний, Лишега, Козаченко – перелік цих імен та авторських коментарів до них нескінченний. Особлива прихильність прочитується до якісних поетичних тексів. Вони здатні урівноважувати й бути джерелом сили в енергетично вичерпному світі («Треба вміти шукати і чути поетів, суголосних твоєму неспокою»; « Коли борешся з бажанням замовкнути, рятує читання віршів. Поки що рятує»; «Поезія завжди мудріша, чесніша і чистіша за людські примхи і людську правду»).
«Мені байдужа політика, мені дивним чином болять наші люди». На сторінках щоденникових нотаток немає відшукування правди чи засудження брехні – є безперервний акт споглядання й пошуків істини, долання меж переживання світу власного в множині світів інших. Екзистенційна виповненість і наснаженість письма знаходить своє виявлення в контекстах родинному, мистецькому, культурному, епіцентром яких завжди залишається людина з її болями та втіхами, перемогами й поразками, вмінням любити й вмінням ненавидіти. Автор не прагне дидактизму чи проповідництва, він, шляхом вдало поставлених запитань, залучає вдумливого й готового до діалогу читача до дискусії, про що свідчать неодноразові публікації подібних нотаток в соціальних мережах.
Є література, що обмежує й назавжди блокує шлях до розуміння себе, а є така, що крізь невидимі гроти пропускає до Вічності, і, одного разу до неї доторкнувшись – не можеш і не хочеш повертатись. На цьому моменті важливо «не грати в хованки з Літературою, а жити нею», щодня виходити поза межі власного світоглядного вакууму, здійснювати переживання революції в межах власної душі, повнокровно витворюючи міф існування літератури, що щиро, чесно і відверто втілюють афоризми й нотатки Євгена Барана.
І ось, насамкінець, декілька з них:
«Для мене немає світу мертвих і живих. Є світ Людей і Нелюдий»;
«Людину формує, провадить і вбиває пам’ять»;
«Кожному бракує власного божевілля, аби чутися собою»;
«Читання – єдине, що не викликає у мене відрази до себе»;
«Можна грати, не проживаючи, але не можна жити, вічно граючи»;
«Читач – як детектор брехні для писателя. Чим якісніший детектор – тим помітнішим є письменницьке фальшування»;
«Скільки би не позував для картини Мунка, все одно німий»;
«Будь-який афоризм є твоєю правдою. Аби стати людською, – має наповнити Чашу Грааля індивідуальною кров’ю»,
«Завдання філології, як науки, – відкидати мертві слова»;
«Питання не в тому, який простір ми завоюємо. Питання в тому, в якому просторі ми зможемо зберегти себе».
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві