Re: цензії

08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника

Re:цензії

26.10.2021|18:49|Людмила Ромас

Гра в романі Володимира Даниленка «Маски Діани Стогодюк»

Володимир Даниленко. Маски Діани Стогодюк. К.: ВЦ «Академія», 2021. 256 с.

Протягом усього нашого віку гра залишається важливим елементом людського життя, адже гра – це свобода в чистому вигляді, бо граємося ми добровільно.  Це проаналізовано у філософському бестселері Йогана Гейзинги «Людина, що грається». Але при всій повазі до гри вона не може задовольнити наших екзистенційних потреб. Особливо якщо зачіпає стосунки між людьми.

У новому романі Володимира Даниленка «Маски Діани Стогодюк» гра є основною стихією в поведінці головної героїні роману, яка не може зупинитися, бо гра для неї стає смислом життя. Мова йде про жінку з нарцисичним розладом особистості, яка імітує почуття з різними чоловіками, бо вони створюють їй ілюзію справжнього життя і водночас наповнюють її енергією. Ми звикли, що жінка-вамп – яскрава сексапільна хижачка, проти якої не можуть встояти чоловіки. Така собі варіація на тему Мата Харі чи Лілі Брік. Та головна героїня роману Даниленка на них зовсім не схожа. Діана Стогодюк – мила, вишукана, худорлява брюнетка, услід якій не озираються чоловіки. Але насправді її зовнішність і поведінка оманливі. За ефективністю маніпуляцій  Діана нічим не поступається фатальним героїням із фільмів-нуар.  Вона постійно прокручує один і той же сценарій, в який втягує різних за віком і соціальним статусом чоловіків: колишнього розвідника Сергія Чекаля, що після війни на Донбасі поміняв уніформу на дорогий одяг і крісло власника автосалону; професора історії Олександра Брегуса; дрібного підприємця і палкого прихильника  Московського патріархату Ірен Давимуху; Артема Бобошка, бізнес якого побудований на кримінальних схемах;  керівника пресцентру федерації профспілок Юрія Роботюка;  депутата Верховної Ради Едуарда Горянського.

З роману «Маски Діани Стогодюк» читач дізнається, що головна героїня водночас є героїнею попереднього роману Володимира Даниленка «Клуб „Старий Пегас“», тільки там вона мала ім’я Ганна Жебрій, бо письменник Юлій Солодчук, з яким у неї був бурхливий роман, змінив її справжнє прізвище. Отже, маємо літературну гру – роман у романі. У «Масках Діани Стогодюк» навіть є натяк на Євгенію Кононенко, яка на сайті «Буквоїд» надрукувала рецензію на роман «Клуб „Старий Пегас“».

Для Діани Стогодюк гра пов’язана з її виживанням. Як усі нарциски, вона – хижачка, яка полює на чоловіків. Чоловіки їй потрібні, як буйволи для пантери. Для неї чоловіки – джерело емоцій і можливостей. Ім’я героїні автор обрав не спроста, адже Діана була давньоримською богинею полювання і водночас уособлювала місячну енергію. Чоловік для такої жінки – сонце, від якого вона бере силу й тепло.  Ось що сказав про Діану професор Олександр Брегус: «Кохання з Діаною схоже на ігрову залежність, але якщо виграти в автомата є шанс, то виграти в неї немає жодного. Її стихія – це хаос і пристрасті, коли за неї одночасно бореться кілька чоловіків. Вона ніколи не буде з одним чоловіком. Їй постійно треба когось з’їдати, інакше вона зачахне. Гра, яку веде Діана з чоловіками, дуже проста. Вона мала всього два гачки, якими тримала біля себе чоловіків: телефон і секс. Коли насичувалася закоханістю чоловіка, який уже починав до неї прив’язуватись і звикати, відразу блокувала його телефонний номер, не відповідала на його дзвінки, повідомлення й відлучала від сексу…».

У романі описано дев’ять історій Діани з чоловіками, починаючи з її дитячого віку. Розповідь у романі ведеться від імені шести чоловіків, втягнутих Діаною в інтимні стосунки. І з кожним із них нею був використаний один добре відпрацьований сценарій. Ось як він описаний у романі: «Як тільки вона відчувала, що чоловік готовий упасти в її обійми, запрошувала його в сауну, поїздку до моря, в Карпати чи за кордон. Відразу віддавалася й спивала вершки від стосунків, які давали їй нові емоції, можливості, гроші, зв’язки. А коли цим насичувалася, переходила до наступної, найголовнішої в її житті стадії: раптово і без будь-яких причин рвала з цим чоловіком і розпочинала роман з іншим, зв’язок із яким уже був нею підготовлений».

Та як би добре не працювала ця технологія спокус, одного разу її зламала суперниця Діани – колишня коханка політика Едуарда Горянського, якій перейшла дорогу Стогодюк. Але навіть після цього Діана, втративши свою колишню привабливість, виходить заміж за Олександра Брегуса і продовжує пошуки нових жертв. Тож коли вона  виходить на чергове побачення, її гра триває, а отже, життя продовжується.  



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери