Збірка поезій «Дороги світла» стала для мене несподіваним дарунком напередодні дня св. Миколая-Чудотворця і у цьому знак доброї долі. Кожна сторінка поетичного календаря сповнена добра, світла, нестримної любові до життя та вдячності до світу, людей, Всевишнього.

Олександр Козинець пропонує своїм читачам здебільшого короткі вірші на кожен день. Цікавою є форма збірки – поетичний календар. Як зазначає автор у передмові до видання: «Наприкінці літа 2018 року, Вікторія Шевель запропонувала взятися за нову збірку поезій на кожен день року. Писати паралельно: вона  – свій календар, а я – свій, з наміром мати за рік триста шіздесят шість віршів на кожен день».

Коли читаєш, складається враження, що перед читачем розсипані коштовні поетичні намистинки, які вкінці стають цілісною картиною світогляду автора, його сприйняття та бачення світу, свого місця в ньому.

Ось як натхненно описано тему внутрішніх змін творчої особистості:

«в зоні свого комфорту

Довго й безпечно хожу

Як воно буде коли перетну межу?

Як воно буде якщо захочу змін? »[1]

В збірці є вірші до різних пам`ятних дат – Дня захисників України, дня філолога, дня програміста,  дня народження рідних авторові людей, колег по роботі, друзів та ін.

Іноді, трапляються віршовані рядки про звичні речі повсякденного життя, як наприклад: чашка чаю, сонячний літній день або роздуми наодинці під час прогулянки, радість материнства:

«Маленький хлопчику

В твоєї мами

Сьогодні

день народження

обійми її за пальчик

від мене

й ніжно усміхнися

цьогоріч

ти її

найкращий подарунок!»[2] 

Деякі вірші, цілком виправдано, можна сприймати як своєрідні моральні настанови. Якщо спробувати дотримуватися цих порад, то можна змінити на краще своє ставлення до світу, сприйняття проблем, людей, з якими зустрічаємось щодня на різних стежках долі:

«Не суди друже інших»

краще підтримай у скруті![3]

Або:

«Духовно зростай

лікуй словами

розливайся теплом

як річка берегами »[4]

«Дороги світла» - збірка, шо написана верлібром. (неримований, нерівнонаголошений віршорядок, що має версифікаційні джерела і структурно наближений до прози».)

Кожен зможе знайти на її сторінках щось сокровенне, близьке саме йому.  Автор прагне через слово знайти найкоротшу дорогу до сердець читачів, розрадити у скруті, закликати до дії, щоб ми знову повірили у свої сили, отримали промінчик надії, віри у добро та світло, яке насправді, зовсім поруч, варто навчитися лише його помічати – у посмішці рідних, білосніжній свіжості зимового ранку, ніжного дотику солодких, жаданих уст коханої жінки, маленьких простих радощах кожного дня.  І найголовніше – спонукають замислитися про неповторність та безцінність кожного пережитого дня, а також – вдячність Всевишньому, як Абсолюту, що і є Світло Істини, котре люди осягають усе життя, щоб залишатися в гармонії із собою та світом, наближаючись до Нього своїми вчинками думками, діями та всеосяжною любов`ю, тому що:

«без нарікань практично

Душу викупаю зливами

світлу частину вічного».[5]