Вірші збірки Олександра Козинця «Мамо, твій син — літак» — рецепти духовного, емоційного зцілення від стресу, болю, втрат, які зараз ми всі переживаємо внаслідок руйнівної, жахливої, загарбницької війни росії проти України.

Насамперед кілька слів про структуру збірки. Книжка складається з чотирьох розділів. В анотації автор зазначає: «Розділ«Мамо» поєднав поезії про рід, родину, батьків. Розділ «Твій» присвячений почуттям та різним проявам любові. Розділ «Син» містить духовні й релігійні вірші, де автор звертається до Бога, Діви Марії та її Сина. Розділ «Літак» має кілька рейсів, які відкриють зміни сезонів, філософію авторського «Я», гру словами та іронічно-життєві висновки, зібрані впродовж року».

Поезії збірки короткі, але саме це підсилює важливість висновків, над якими автор спонукає читача поміркувати. Як-от тема взаєморозуміння та спілкування з дітьми:

«не кричіть на дітей!

обіймайте їх

крилами віри

огортайте теплом

підтримкою

затишком

словом» [1]

Наповненість любов’ю до життя, відкритість до світу, людей, а також позитив, довіра до Господа, вдячність за кожен прожитий день, розуміння неповторності кожної миті життя — ось визначальні особливості не лише цієї збірки, а й усієї творчості письменника.

Постійне духовне зростання — саме таким є основне призначення людини в земному житті, переконує автор:

«ти водночас

машина

дорога й водій

нарощуй духовність

не тільки

з біцепсів

раму!»[2]

Читаючи збірку, замислюєшся про те, що найважливішими дороговказами в житті мають бути молитва й посильна праця, бо лише ти сам, з надією на Бога, маєш право вибору, ким стати й куди йти. Навіть якщо життя сповнене труднощів і обставин, які, здається, є непереборними. Найголовніше — зберегти у своєму серці любов та добро. Йдеться про добро в найширшому розумінні цього слова: до того, що ти робиш; до людей, які оточують щодня: до рідних, друзів, випадкових пасажирів, яких зустрічаєш у громадському транспорті, коли прямуєш до місця призначення тощо.

Показово, що Олександр Козинець пише вірші про звичайні речі, які не мають стосунку до високого мистецтва, як-от про ранкову прогулянку, тренування з бігу, горнятко чаю з чебрецю до сніданку... Або навіть про те, як минули вихідні, що він робив упродовж дня і як почувався: був втомлений, збентежений, зворушений чи щасливий.

Книжка сподобається всім, хто цінує поезію, яка спонукає до роздумів про основні цінності, усім, хто прагне знайти свій шлях, дещицю надії, зміцнити віру в непростих реаліях сьогодення. Кожна сторінка сповнена непохитної віри в краще майбутнє нашого народу та України, яке кожен із нас творить уже сьогодні на своєму місці, там, де може бути найбільш корисним, працювати ефективно та впевнено, таким чином наближаючи мир та перемогу України.

[1] Олександр Козинець «Мамо, твій син — літак» — с. 7

[2] Там само — с. 115