Тринадцять років тому Риту було зґвалтовано і це позначилось на її подальшому житті. Щоб хоч якось убезпечити дівчат від аналогічних випадків, вона організовує гурток самозахисту, де вчить вихованок, як треба поводитись, щоб дати відкоша ґвалтівникові. Якось Рита дізнається, що старшу сестру однієї з її підопічних зґвалтував однокласник. Так само як і її колись. У школі, так само як і у соцмережах, починається справжнє цькування потерпілої. Рита вирішує допомогти Дарині і її сім’ї покарати ґвалтівника. Адже їй самій свого часу ніхто не став допомагати.

Наталія Чайковська написала дуже пронизливу й місцями навіть приголомшливу книгу. Оповідь настільки щира і відкрита, що починаєш підозрювати, а чи не пройшла свого часу й авторка через оте все, що довелося пережити її героїні. Проте письменниця, випереджаючи всі алюзії, пояснює в післямові, що випадок Рити – це узагальнення проблеми, що існує, плід творчої фантазії, який, проте базується на багатьох реальних історіях про зґвалтування. Романістку цікавили тут не стільки подробиці самих зґвалтувань (показані у творі без зайвого натуралізму), скільки те, що відбувається навколо жертв уже по тому. Як сприймають ситуації батьки, рідні, друзі, колеги потерпілої. 

Ми стаємо свідками дуже й дуже сумних подій, коли винною у тому, що трапилось, оголошують саму жертву. Буцім, вона недостатньо опиралась, або спровокувала нападника, чи то була ініціаторкою того, що закінчилось так сумно. Або ж оговорює безневинного хлопця, і насправді нічого такого не було. Нерозуміння, плітки, цькування, яке може призвести до трагічних наслідків, як от у випадку з Дариною. Що тут треба робити? Звичайно, в кожному окремому випадку є щось своє, специфічне. Але водночас між ними усіма є й багато схожого, типового. Тому можна запропонувати певні «рецепти», що й намагається зробити Чайковська через свою героїню. 

Рита, справедливо обурена тим, що відбувається навколо Дарини, розуміє, що ґвалтівник, як і у її випадку, може залишитись без покарання. Вона вдається до радикальних дій, які йдуть всупереч вимогам закону. Дівчина розуміє це і навіть не радить наслідувати її приклад, проте не може не зробити того, що вчинює. Можна по-різному ставитись до такого, але ми чомусь і досі захоплюємось витівками благородних розбійників на кшталт Робін Гуда або Зорро, які карають зло незаконними методами. 

Текст Чайковської дуже й дуже «жіночий». Думається, читачі чоловічої статі не завжди розумітимуть тонкощі психології Рити, її постійне самокопирсання, небажання відпустити минуле і жити спокійно й щасливо у шлюбі з коханим і люблячим чоловіком. Мабуть, письменниця й адресувала свій роман насамперед жінкам, оскільки більшість випадків насилля вчиняється саме над ними. Попередити, порадити, зрозуміти й вибачити – ось, на нашу думку, надзавдання цього дивовижного твору, який не відпускає тебе навіть після того, як перегорнеш його останню сторінку. «Жертва не винна», - впродовж усієї оповіді доводить авторка. І їй вдається переконати у цьому читача.