Re: цензії
- 08.05.2024|Віктор ВербичЕпоха і народ – крізь призму долі однієї людини
- 07.05.2024|Ігор ЗіньчукВогонь українства
- 07.05.2024|Ігор ЧорнийШукайте жінку
- 06.05.2024|Віктор ВербичРута Ружин - українська міс Марпл: екскурс у світ двох романів Надії Гуменюк
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
Видавничі новинки
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
Авторська колонка
Особливості національного літпроцесу
Якось випадково мені потрапила в руки газетка «Post Поступ» з матеріялом безсмертного Кокотюхи «Культурний фронт: бої місцевого значення» (№2, березень 2009 р., с.12). Нічого особливого у цьому матеріялі немає.
Все, як завжди у Кокотюхи: трохи сюжетної інтриги, легке перебріхування фактів, трошки журналістських штампів, фраґменти провінційного епатажу, – і статейка готова.
Я зупинюся тільки на першому опусі нашого бравого детективіста «Карпа – найгірша». Ідеться про літакцентівську відзнаку «Золота Булька», якою нагородили роман Ірени Карпи «Добло і зло». Серед тих критиків, які «дружно вирішили воювати з Карпою» названо й мене.
Мушу розчарувати улюбленого мною співця ірпінських жаб Андрія Кокотюху, – я не голосував за присудження антипремії роману Ірени Карпи. Так само, до речі, як і Роксана Харчук. З тієї простої причини, що книги Ірени Карпи, принаймні поки що, жодного стосунку до літератури не мають. Я не оцінюю художньо-естетичного рівня цих книг, мене це поки що теж не цікавить. Так само не говорю, добрі це книги чи погані. Не це є головним.
Книги Ірени Карпи є складовою книжкової індустрії, яка таки розвивається в Україні (зі всіма перевитратами подібного розвитку). Вони мають свого читача і мають певний успіх у цього читача. Я не виключаю, що Ірена Карпа є професійним знавцем книжкового ринку і добре реагує на його запити. Це її право і її сьогоднішня перевага над тими авторами, які ще не досягли подібної популярности серед певної категорії споживачів книжкової продукції.
Але у нас сьогодні відбулося зміщення акцентів, за тим же Лєрмонтовим, «смешались в кучу кони, люди». Бо поряд з творами художньої літератури рекламується продукція книгобізнесу як продукт художньої творчости. І тоді маємо такий парадокс, коли поряд з романами Оксани Забужко, Тараса Прохаська, Олеся Ульяненка, Степана Процюка, Олега Криштопи подаються «імітації» під художню творчість: писання Любка Дереша, Ірени Карпи, грішить цим Михайло Бриних (а його «Шахмати для дибілів», відзначені за версією Костянтина Родика як краща книга року є взагалі непорозумінням і спантеличенням читачів української літератури) та іже з ними…
«Класичним» набутком книжкової індустрії стали твори Андрія Куркова і Юрія Винничука. Це направду дуже талановиті професіонали і знавці книжкової кон’юнктури. І добре, що вони у нас є. Погано тільки, що їхні творіння видаються за зразки української літератури в її класичному стереотипному сприйнятті і розумінні. Не дивлячись на те, що твори Куркова в перекладі іноземними мовами є в кожному маленькому містечку Європи, вони до літератури стосунку не мають. А введення Андрія Куркова ще й у Шевченківський комітет зводить потуги останнього до квазінаціонального кітчу.
Я в жодній мірі не заперечую літературний хист цих авторів. Але нам вже, нарешті, потрібно називати речі своїми іменами. І не соромитися такого розподілу, в якому немає образи людини, що займається літературною творчістю. Кожен бо має право на свій індивідуальний вибір шляху: хто себе прирікає на непопулярне шукання екзистенційних, психологічних, соціяльних чи ще якихось смислів, а хто задовільняє невибагливі читацькі смаки чи формує такі.
Але у нас поки що все шиворіть-навиворіть: письменники (Медвідь, Пашковський, Іздрик, Портяк, Стефак, Денисенко та ін.) ставляться в одну площину із літераторами книгоіндустрії, – і програють їм у нав’язуванні книжкового стереотипу. Як ніколи тут є доречною цитата з найталановитішого і найудалішого представника книжкового ринку Юрія Андруховича: «Україна є бароковою країною, у ній завжди всього забагато…».
І в цьому «перемішанні» є певний свідомий чи неусвідомлений прорахунок Костянтина Родика, як модератора конкурсу «Книга Року». Бо саме у його конкурсі намішано і перетасовано твори літератури і творіння книжкового ринку. Ще й поставлені вони на одну площину оцінювання.
Тому конкурс, запроваджений «ЛітАкцентом» вигідно вирізняється, бо тут розглядаються твори художньої літератури насамперед. І оголошення володаря Антипремії цьогоріч було формою своєрідного компромісу всіх експертів. А оскільки так відбулося, то це була тільки констатація, що книжковий ринок веде себе агресивніше і доводиться частково на цю агресивність зважати.
На майбутнє треба чітко розмежувати ці категорії книг, не забуваючи, що таке розмежування існувало від самого початку Гуттенбергової книги. Наш Юрій Дрогобич у Вступі до книги «Прогностична оцінка 1483 року» писав:
«Більшість тепер виставля напоказ свої праці, святотче,
Дбаючи щонайпильніш про честолюбство і зиск.
Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням:
Хай буде користь від них роду людському в житті»…
Гадаю, це добре нагадування давно відомих істин, про які забувати не варто. Інакше особливості національного літпроцесу набуватимуть викривлених форм, що маємо нині, і не хочемо цього позбутись…
Коментарі
Останні події
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова