Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Євгенія Бабенко. "Усі мої тривожні дзвіночки"Книги | Буквоїд
- Віктор Домонтович. "Доктор Серафікус"Книги | Буквоїд
- "Змієві вали. Антологія української фантастики ХІХ-ХХІ століть"Проза | Буквоїд
- Євгенія Подобна. "Її вина. 25 історій про сміливість, силу і любов"Книги | Буквоїд
- Павло "Паштет" Белянський. "Битись не можна відступити"Проза | Буквоїд
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
Авторська колонка
Про буфет і Грицака
…Історія з цією книжкою цікава. Якось розповім. Хоча ні, зараз. Я мешкав тоді на вулиці Блюхера, і Цибулько лише через саму її назву надсилав мені листівки з Нью-Йорка. Жадан писав з Берліна, але про інше. Та й листування з ним Іздрик вже видрукував у своєму «Четвергу», тому краще про Львів у вівторок.
Там і тоді я вже був розумніший і замешкав на вулиці Руській, де у вікні вивішували свіже число «Пост-Поступу», а ми з Кривенком і Павлівим, сидячи у підвалі й вигадуючи нове, про це навіть не знали. І треба було мені йти модерувати виступ Юрка (не Луцького), а буфета поблизу не було. Аж раптом гульк, як-то кажуть, пригода. Тобто випадковий перехожий, якому по дорозі, з яким ще й розговорились про цього самого Андруховича. Та й про Жадана теж. Ну, й Кривенка з Блюхером пом’янули. Історія!
Тобто істориком виявився дядько, тому де буфет, звісно, знав. Так ми з Ярославом Грицаком і познайомилися, що є факт. Зафіксований, кажуть, на фото, бо одна поетка з того боку вулиці, яка назвала моїм іменем не дитину, а свою книжку, кляцнула нас, але підійти не наважилася. Щоб не отримати, як Забужко в Юрка (не Андруховича) кляпсу по дупці. Щоправда, на тому фото чомусь виявився ІБТ з дитиною, але це вже таке. Книжка поетки он-о взагалі називалася «Моя бабуся спала з Саган», а ви кажете.
Словом, за знайомство, пане Стецько! Той теж був неабиякий Ярослав.
Усе це до того, що коли Ярослава (не Стецько) зібралася подарувати мені книжку Грицака, то відразу ж подумалося – о, це та ще історія! Буфет зачекає, треба модерувати. А то згадаємо, що вона - Сорока, і треба буде у Тернополі виходити, де той журнал «Сова» видавав, а туди вже ніякий Цибулько не напише «Ігоре, тут треба санітарної машини», як було на виступі Назара Гончара. Отже, не боги, напишемо й самі.
Історія, панове, у викладі чи то вашого нескромного зоїла, а чи у книжці Грицака, существо, як той казав, насекомое. Один проти другого, як тесля супротив столяра – тьху, і більш нічого. Тобто ніякої різниці – кожен пише про Каштанку, як він хоче, а читати, шановні, усім вам. Причому по-різному. Хтось знає про козацькі шаровари, а хтось їх носив, як Гончар у «ЛуГоСад»і. Тому краще попередити, хто і що перед вами, як було за знайомства з вищезгаданим дядьком.
Історія, кажуть, не знає умовного способу. Чи не терпить. Так й як можна витерпіти модальну форму, що функціонує і як кондиціоналіс, і як кон´юнктив. Юрко його знає (не Шевельов). Тому уявляти, що було, якби все повернулося інакше, і командарма звали б не Блюхер, а Якир, Забужко б не дружила з Юрком (не Луцьким), буфет був би не у Львові, де «БуБаБу», а «ЛуГоСад» не у Харкові (виступав)… Ні, думати про це ми не будемо. Інакше сльози, як при кон´юнктивіті.
Краще триста крапель валер’янки, і нумо Грицака читати, як кажуть у Нью-Йорку. Чи в Тернополі? Але точно не в Харкові – там уже все перейменували, нікуди писати. Тому, ви праві – читання! А то знову, скажуть, писав до вечора, а читати, як Стус (не Василь) жартував, особливо нема про що.
У Грицака, без жартів, гарна книжка вийшла. Справжня історія, а не Блюхер.
Колись прочитаю і про все розкажу.
Коментарі
Останні події
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!