Re: цензії

16.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Та, що літає без крил
15.09.2026|Вероніка Чекалюк, науковиця, кандидат наук із соціальних комунікацій
Самозбереження як мистецтво жити: ментальне здоров’я, спілкування і філософія довголіття Шигеакі Хінохари
12.09.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
Коли казка знає про дитину більше, ніж вона вміє сказати словами
12.09.2026|Буквоїд
«Донька землі»: роман про кріпачку, чий біль перетворюється на пісню
09.09.2026|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Романи Дмитра Кешелі про вселенську і всеосяжну любов
07.09.2026|Анна-Віталія Палій
Ігор Павлюк: Між стражданнями і добром
04.09.2026|Ігор Фарина, письменник, м. Шумськ на Тернопіллі
Дитяча душа дивиться на світ через казку
04.09.2026|Віктор Вербич
Волинський контекст української художньої літератури для дітей
04.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Йдімо до свого виднокола, мріймо!
01.09.2026|Василь Кузан
Вибір оптики

Авторська колонка

Навіщо шафа?

Проблема, про яку писала в своїй авторській колонці Катерина Бабкіна, на певному етапі життя кожного гуманітарія здатна набути загрозливих масштабів. Кількість книжок у домі стрімко зростає, а кількість вільного місця стрімко зменшується (наприклад, у зв’язку з народженням дітей), і ці два процеси викликають асоціацію з зустрічними поїздами, яким хтось забув переключити семафори або стрілки.

Але до подальших роздумів, оприлюднених в даній колонці, мене спонукала не стільки сама проблема відсутності місця для книг, як власне спроба її розв’язати.

Віддавати книжки до бібліотек, за пропозицією шанованої колумністки, мені не випадає, бо йдеться переважно про наукову літературу, що складає «пам’ять» на штучних носіях, доступ до якої втрачати не хочеться. Отже було вирішено йти більш традиційним шляхом остаточного заповнення простору квартири книжковими шафами і полицями. І тут сталося непередбачуване. Виявилося, що сучасний споживчий стандарт такого різновиду меблів, здається, просто не знає. Дивани, столи, крісла, секретери – на ринку меблів пропонується все, що завгодно, крім книжкових шаф. Якоюсь мірою їх замінюють офісні стелажі, але, по-перше, вони відкриті, а отже не призначені для тривалого зберігання книг у житлових приміщеннях. А по-друге, вони розраховані на А4 формат документів, що робить їх страшенно непрактичними.

І тут я згадав квартири моїх знайомих, серед яких переважають люди з вищою гуманітарною освітою. Стоп! Книжкових шаф, як і їхнього традиційного вмісту в більшості цих помешкань я пригадати не зміг. Проста дедукція привела мене до наступного відкриття: книжки сучасній людині, зокрема, мешканцеві мегаполісу просто не потрібні. Ринок як найбільш об’єктивний суддя цю тенденцію давно вловив і зреагував адекватно.

Коли ж перестали бути потрібними книжкові шафи? Пригадуються радянські часи «макулатурного» книжкового дефіциту. Тоді прості громадяни розмітали стотисячні тиражі класики не примусу, і не тому, що мали зайві гроші. У них була потреба читати. Книжка відкривала людині новий світ, в якому життя було багатшим і змістовнішим, ніж у дійсності. Сьогодні змінилася не лише книжка, змінився, у першу чергу, її потенційний читач. Він у масі своїй втратив код доступу до культурних світів авторів «високої» літератури. Більше того, він втратив потребу в подібного роду віртуальностях, оскільки на зміну їм прийшли інші віртуальності, що мають на порядок простіший доступ і на порядок сильнішу стимулюючу дію. Ну, це приблизно як пропонувати похмільному бомжеві вдовольнитися марочним сухим вином.

Усі чи майже всі інформаційно-розважальні потреби сучасному рецепієнту замінює телевізор, DVD-програвач, радіо, Інтернет та інші електронні пристрої. Книжка залишається забаганкою ностальгуючих інтелігентів, або ж потребою фахових інтелектуалів. Звідси випливає невтішна теза про те, що нинішні (докризові) тиражі українських книг – 2-5 тис. примірників є цілком достатніми з огляду на склад їхньої потенційної аудиторії. І ця тенденція в ближчій перспективі навряд чи зміниться, хіба що від книги як носія інформації вузькі цільові групи відмовляться взагалі – на користь електронних носіїв та мережевих ресурсів. Принаймні, в умовах кризи цей вихід виглядає цілком логічним.

Як оцінювати цей несподіваний кінець «галактики Гуттенберга»?

Люди, які сьогодні формують громадську і фахову думку в сфері книговидання (Олександра Коваль, Олександр Афонін та ін.) вважають нинішню ситуацію гуманітарною катастрофою і в той чи інший спосіб намагаються організувати рух спротиву. Є й урядові акти, спрямовані на популяризацію української книги, є приватні ініціативи і зразки відповідної соціальної реклами. Але дієвість цих заходів поки що вельми сумнівна.

Власне, втрата звички читати книги не є виключно українською, вона є світовою проблемою. Провідні і просто поважаючі себе держави проводять масштабні інформаційні кампанії з метою повернення інтересу до книги, вкладають гроші, стимулюють видавця.

Видавці й автори протидіють небезпечній тенденції у власний спосіб – вони уподібнюються до своїх більш успішних конкурентів – кіно, естради, телебачення, Інтернету. Книжка в багатьох випадках стає додатком до фільму, серіалу, розкрученої мас-медійної персони. Така книжка здобуває позірну популярність, вона стає навіть вигідним вкладенням грошей. Але вона ніколи вже не виконуватиме функцію збереження інформації і тим більше – функцію передачі культурного коду від покоління до покоління. Книжка стає предметом одноразового використання. Автор стає шоуменом.

Ви ще досі не в гламурі? Вам ще досі не по пріколу? Тоді ми йдемо до вас! Хоча навіщо…



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

19.09.2026|08:38
Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
16.09.2026|19:20
У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
15.09.2026|12:37
«Крилатий Лев» вручив нагороди
12.09.2026|15:01
Україна на Frankfurter Buchmesse 2026: 44 видавництва, спецпроєкти та візуальний стиль за мотивами Василя Кричевського
11.09.2026|19:50
Боріс Джонсон презентував український переклад своїх мемуарів на BookForum у Львові
11.09.2026|19:41
«Теплі казки Доброго лісу»: вийшла нова книга про добро
11.09.2026|09:28
Дебютний роман французького актора Жана Рено вийшов українською
09.09.2026|20:36
«Лікарня Святого Пантелеймона»: Артур Дронь анонсував вихід фінальної частини воєнної трилогії
09.09.2026|20:25
Андрій Содомора та Олена Стяжкіна – лауреати Премії імені Василя Стуса-2026
09.09.2026|08:54
9 вересня у Києві відбудеться церемонія вручення Премії імені Василя Стуса


Партнери