
Re: цензії
- 05.08.2022|Тетяна Дігай, ТернопільЕнциклопедична трилогія про Чортків
- 05.08.2022|Валентина Семеняк, письменницяЧому? Навіщо? За що?
- 01.08.2022|Ігор ПавлюкРежисерка жовтого катарсису
- 31.07.2022|Людмила Даниленко«Якщо на селище напали чужі…». Читайте «Чорний хліб» Фоззі
- 29.07.2022|Ярослав Мотика, скульптор, лауреат Національної премії імені Т. ШевченкаМожна лише дивуватись, що є такі поети як Ігор Павлюк
- 20.07.2022|Василь КузанЧас усвідомити
- 12.07.2022|Альона Радецька, Хмельницький«Картка Марії» Олександра Козинця як можливість самопізнання
- 12.07.2022|Василь КузанЕпоха Павлюка
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
Видавничі новинки
- «Близькі чужинці», Марія КаменськаКниги | Буквоїд
- «12 годин чоловіка», Ксенія ФуксКниги | Буквоїд
- ігор Павлюк. "Вакуум"Книги | Буквоїд
- Jestem z Drochobycza. Я – з ДрогобичаКниги | Буквоїд
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Фатальний артефакт
Борис Крамер. Пернач полковника Вухналя - Тернопіль, Богдан, 2018. – 301 с.
Жанр: детектив
Новий, поки що Борис Крамер (літературний псевдонім франківця Василя Добрянського), публікаціями своїх детективних творів відроджує призабуту вже в українській популярній літературі традицію. А саме: коли автор розробляє проект циклу з серійним персонажем у головній ролі, що для детективу притаманно, але книги циклу виходять у різних видавництвах.
Так було з романами Леоніда Кононовича з серії про агентство «Тартар» і сищика Оскара, від яких автор, до речі, згодом відхрестився як від таких собі помилок молодості. Мандрували видавництвами цикли Наталі Тисовської, Анни і Петра Владимирських, автор цих рядків проходив подібний шлях. Все – через нестабільність та погану структуризацію ринку. Нині все ніби гаразд. Проте всі три детективи, які об`єднує Артем Нагорняк, слідчий прокуратури подільського містечка Грушка, опубліковані різними видавцями. І проблема - в тому, що на серію треба полювати читачеві, перетворюючи сам пошук чергової книги на своєрідний детективний квест. Мінус ситуації – неможливість скласти про новий цикл цілісне враження. Для романів, у яких присутній наскрізний персонаж, а отже – певна об`єднальна ідея, такі враження часом важливіші за самі пропоновані історії.
Але й сам Борис Крамер, судячи з текстів, змирився з подібним станом справ. Бо пише кожен детектив, мов перший та останній. Ці спостереження – від особистості головного героя. Точніше, від її відсутності. Артем Нагорняк постає не так картонним, як людиною без властивостей. Притаманних лише цьому персонажу рис, позитивних й негативних, котрі змушують його рухати чергове розслідування в той чи інший бік.
Адже стиль, методи, й відповідно – фінальний успіх героя детективу зазвичай задає його характер. Занадто раціональний герой може не зважити на емоцію й взяти хибний слід. А надто емоційний – збитися з пантелику там, де варто думати раціональніше. Заклопотаний домашніми справами мусить балансувати між ними та службовим обов`язком. Казанові заважають стосунки з коханками. Людина з фізичними вадами має знаходити додаткові можливості. Алкоголік – раптом зірватися. Занадто незалежний – потрапити під гарячу руку начальства. І так далі.
Натомість слідчий Нагорняк живе й працює в Грушці, відтак не користає з цього жодним чином. Він може бути найвідомішим сищиком містечка, з яким тут усі вітаються й від якого нічого не приховати. Або навпаки – професіоналом, на якого провінція тисне, та завжди мусить лишатися тут із різних причин. Проте волею автора Нагорняк лише виїздить на чергове місце пригоди й починає виконувати відповідні процедурні дії. Витягуючи читача в рутину поліцейського слідства.
У даному випадку – згоріла хата місцевого коваля Циганчука. Там знаходять обгорілий труп, але – не хазяїна. Сам Циганчук, виявляється, подався аж до Парижу, де влаштували виставку його ж власних робіт. Але запрошення виявилося аферою, з будинку зникли цінні артефакти, серед яких – пернач, такий різновид булави, бойова зброя козацької старшини. Сліди ведуть із Грушки до Одеси, праматері всіх шахраїв. Поки Нагорняк з`ясовує це, в Грушці стається ще два вбивства.
Історію без яскравого героя рятують дві речі. Перша – авторська фантазія, застосована для вигадування сюжетів. Як того вимагають закони детективного жанру, дві третини шляху, який проходить Нагорняк у своєму розслідуванні – дорога в нікуди, всякий раз треба повертатися назад, а це втрата часу. Друга – персонажі, даруйте за тавтологію, другого плану. Передусім – коваль Борис Циганчук, обдурений шахраями, обпоєний снодійним, обікрадений.
Автору в цілому вдалося, нехай доволі скупими фарбами, передати розпач не просто майстра своєї справи – митця. До всього – митця провінційного. Чиї мрії підкорити своїми роботами Париж та загалом Європу брутально використали та назавжди зруйнували цинічні міжнародні аферисти. Злочинці на чолі з професором Вознесенським теж окреслені досить випукло, хоча й не надто щедро представлені. Показово, що Вознесенського в гонитві за цінним артефактом – перначем так само кинули, навіть брутальніше, ніж діяла його група.
Натомість викритий на останніх сторінках убивця зовсім не переконливий. Бо автор перемудрив, ховаючи його в тіні – так само вчинив французький автор трилерів Франк Тільє в романі «Сновидіння». Там маніяка бачимо лише раз на чотириста сторінок оповіді. Тож під кінець викриття не виглядає разючим: читач просто не бачив його серед підозрюваних. Та й мотиви традиційної фінальної сповіді дещо забалакані. Тим не менше, «Пернач полковника Вухналя» виконаний у цілковитій відповідності до жанрових законів. І дуже добре, що ні на що, окрім як бути прочитаним один раз, не претендує.
Оцінка**** (-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Додаткові матеріали
- Прокляті бурштином
- Вбивство раз на двадцять років
- Кращі детективи`2018 від «Кримінального чтива UA»
- Супермен проти бовдурів
- У вересні дві тисячі чотирнадцятого…
- Пригоди української Попелюшки
- Полювання на всесвітню владу
- Слідство веде психіатр
- Помста психопатів
- Харків на голці
Коментарі
Останні події
- 05.08.2022|14:08«Видавництво 21» оголошує видання нової книги «Знаки» та збір коштів для підтримки ЗСУ
- 05.08.2022|12:06“Інтелектуальні вечори у просторі ПЕН”: лекція Тараса Лютого
- 05.08.2022|12:01У видавництві #книголав вийде новий роман Ірени Карпи
- 05.08.2022|11:29«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»
- 05.08.2022|11:15Закарпатська обласна наукова бібліотека готує книжку споминів «Петро Скунць у колі сучасників»
- 03.08.2022|15:31«Діалоги про війну» — серія виступів-осмислень сьогодення на Meridian Czernowitz 2022
- 29.07.2022|15:31Журналіст Сергій Руденко: Путін недооцінив Зеленського
- 29.07.2022|12:58Поетичні читання, публічні інтерв’ю, презентація нових книжок — яким буде Meridian Czernowitz 2022
- 29.07.2022|12:04До Дня Української Державності Hutsul Planet презентують патріотичний сингл «Духом єдиним»
- 22.07.2022|11:13Виходить перша книжка Meridian Czernowitz від 24 лютого - «Щось зі мною не так» Андрія Любки