
Re: цензії
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
- 07.05.2025|Ігор ЧорнийЖиття на картку
- 28.04.2025|Ігор ЗіньчукЗаборонене кохання
- 24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
- 21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиДжерела мови російського тоталітаризму
- 18.04.2025|Ігор ЗіньчукРоман про бібліотеку, як джерело знань
- 18.04.2025|Валентина Семеняк, письменницяЗа кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
Видавничі новинки
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
Літературний дайджест
Тарас Возняк: «Владу взяли, а відповідати – нікому»
Завжди непросто говорити з інтелектуалом пишучим, а тим паче – з читаючим. Адже у нашу епоху читаючими залишилися хіба найортодоксальніші люди.
Торік світ побачили три нові книги впливово українського інтелектуала, філософа, засновника та головного редактора незалежного культурологічного часопису «Ї» Тараса Возняка «Філософські есе», «Філософія мови» та «Феномен міста». Про них, філософію, атеїзм, математичну лінгвістику, чорні діри незвіданого, відчуття спільності, політику розповідав автор у рамках традиційних творчих зустрічей у кав’ярні «Кабінет».
– Якоюсь мірою ці три книги пов’язані між собою… В каламарі письменника є один роман, який він пише упродовж цілого життя і увесь час його тягне, – розповідав Тарас Возняк. – Що ж стосується книжки «Філософія мови», то я почав з математичної лінгвістики, спробував формалізувати мову, вкласти її у формули і структури. Але зрозумів, що це спроба, маючи милиці вилізти на дерево. З іншої ж сторони відчув, що між гілками «дерева слова», що проростає у семантичному і часовому просторі, існують не описувані чорні дірки незвіданого. Якщо довіритися і кидатися у ці дірки, – витягнеш з діри щось не описане ні мовою, ні математичними конструкціями, ні милицями, якими є раціоналізм. Раціоналізм є формою людської гордині, це – інструмент, техніка. Ним, як циркулем, намагаються охопити, виміряти весь світ. Це форма перманентної, постійної помилки, на якій людина весь час падає, як на банановій шкірці. Ці циркулі, лінійки – вони весь час змінюються, та людина не стає ближчою до того, що намагається виміряти. Цей інструмент страшенно зневолює людину, робить її заручником. Це є величезною загрозою.
Попри те, що Тарас Возняк характеризує себе «спостерігачем, а не футуристом» присутні питали його і про політичні прогнози щодо України.
– Цей футуризм – печальний. Хлопці владу взяли, а тепер мусять за неї відповідати, а грошей же нема… Єдине, що придумали «великі знавці і професіонали», – взяти шапку і піти просити жебраком, то до МВФ, то до Російської Федерації… Ну продадуть вони Україну, мову, а далі що? З іншого боку, обломисто їм, адже вкрасти хочеться, а вже нема що. Печальним є і те, що їхній «неуспіх» – також і наша біда. Цей економічний колапс битиме по нас. Ми уже стали вдвічі злиденнішими за останній рік. Дмитро Табачник знає, куди б’є. В партії регіонів є різні угрупування – є бізнесові, а є простацька опагонена агентура впливу, котра виконує чіткі завдання. Що треба зробити з Україною? – Нейтралізувати. Вона зібралася в НАТО і ЄС... Приєднати її не можливо, тож треба розпорошити, тобто організувати керований хаос. І помалесеньку готувати до подальшої деструкції, розколу адміністративного. І Ганна Стеців, і Табачник говорять про це напряму.
Впевнений автор і у своєму читачеві. Каже, Ніцше продав першу свою книжку у близько два десятки екземплярів, а Меларме взагалі надрукував лише 26 екземплярів, але ж ви знаєте прізвище Меларме?...
Божена Городницька
Коментарі
Останні події
- 15.05.2025|10:47Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
- 14.05.2025|10:05Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
- 14.05.2025|09:57«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
- 09.05.2025|12:40У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
- 09.05.2025|12:34Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
- 07.05.2025|11:45Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
- 07.05.2025|11:42Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»