
Re: цензії
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Літературний дайджест
Досвід успіху
Енциклопедія стилів Володимира Микити.
Нещодавно «Книжка року» презентувала результати останнього рейтинґу в Закарпатті. Після кількох «офіційних» заходів (ток–шоу на телебаченні, зустрічі зі студентами Ужгородського університету та з письменниками і видавцями в обласній бібліотеці) підійшла місцевий видавець Олександра Гаркуша й запропонувала «подивитися живу книжку». Що це таке? Сюрприз, побачите на місці.
І ось ми в затишному куточку Ужгорода на обійсті художника Володимира Микити: у дворі — щось схоже на японський «сад каменів»; он — вхід до майстерні, де на мольберті нова робота, що її господар полишив, зустрічаючи гостей. Приязна й водночас ледь хитрувата усмішка ховається у запашну хмаринку, що її раз по раз живописно продукує незмінна люлька. Починає говорити — і одразу згадуєш, що всі, хто про нього тобі казав, так чи так вживали означення «філософ». Онде й мистецтвознавець Олег Сидор–Гібелінда пише про його роботи саме під таким ракурсом: «Прозирає архетипи людського буття, розплутує візерунки пізнання».
Це — з переднього слова до альбому «Володимир Микита» (Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші). А господар тим часом припрошує оглянути двоповерхову картинну галерею поруч — оце і є «жива книжка». Так, це галерея власної творчості. Але про якусь надлишкову самооцінку й гадки не виникає — особливо під акомпанемент якихось відсторонено–спокійних, а часом навіть жартівливих коментарів автора. Логіка цього зібрання інша: чи багато маємо музеїв живих класиків, митців, що здобулися на незаперечне визнання? Може, і взагалі таких — прижиттєвих — немає? Звичайно, досвід успіху можна вивчати й за каталогами, але то — механістичне знання. Володимир Микита вирішує зібрати й відкрити для всіх охочих власну колекцію власного досвіду. А досвід цей справді хрестоматійний: 79 років життя, 55 років творення; народний художник, академік, Шевченківський лавреат.
Випущений альбом, звичайно, набагато ширший за цю колекцію — у книжці ще й репродукції полотен, які зберігаються в художніх музеях Німеччини, Балтії, Росії, чи не в усіх обласних картинних галереях України, у приватних збірках (разом під двісті ілюстрацій). Деякі з тих творів можна бачити і в домашньому зібранні Володимира Микити — проте це не звичайні авторські повтори, а варіації, вельми цікаві у зіставленні з «основними» роботами. А з іншого боку, тут зберігаються картини, з якими художник не хоче розлучатися під жодним приводом. Наприклад, полотно «Пороги» (1986 рік) дуже наполегливо хотів собі придбати один із попередніх українських президентів — не вийшло...
Зібрані разом у кількох кімнатах картини Микити справляють справжній синергетичний вплив. По–перше, це подиву гідний стильовий розмай — так, ніби чи не в кожній роботі художник міняв собі «оптику». У згаданій передмові О. Сидор–Гібелінда пише і про готику, і про «малих голландців», і про школу Венеціанова — і порівняння можна множити і множити далі. По–друге, приголомшує майстерне володіння чи не всіма класичними і модерними малярськими техніками — це як атлас–підручник професійних прийомів. Коли скласти перше враження з другим, то виходить, ніби Володимир Микита своєю творчістю проілюстрував більшість формальних напрямів у світовому малярстві ХХ століття.
З «живою книжкою» мені, звичайно, поталанило — дякувати видавцям, що запросили на гостини до метра. А по тому й сам альбом розкрився несподіваним боком — делікатним мінімалізмом оформлення, крізь який струмує висока повага упорядників. Принаймні наступного випуску серії «Палітра Закарпаття» («Володимир Микита» — первісток) уже чекаєш, як доброго заочного знайомого.
Ясна річ, що у центрі «живої книжки» — сам Володимир Васильович. Щось у ньому таки є від іншого філософа — того, якого світ ловив, та так і не впіймав. Але завершую, бо про Микиту писав багато хто з відомих людей (прикінцева бібліографія в альбомі — 150 позицій), зокрема й такі майстри слова, як Петро Скунць та Іван Чендей.
Галина Родіна
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року