Іще чотири роки тому вийшла друком брошура з серйозною назвою "Особистий щоденник дослідника". Досі незаслужено мало відоме ім´я упорядника видання, автора концепції креативної освіти Анатолія Сологуба. А тим часом, "Щоденник" націлений на виховання новітніх Ейнштейнів, Антонових чи Пирогових.

Над створенням свого головного книжкового відкриття — "Особистого щоденника дослідника" — Анатолій Сологуб працював понад тридцять років. На перший погляд, це звичайний собі посібник із амбітною назвою і гаслом: "Управляти часом — це управляти самим собою". Але давайте зазирнемо всередину.

Там, по-перше, цілі поклади афоризмів про талант, науку, творчість, істину та інші величини, без яких неможливо уявити справжнього дослідника. По-друге, зміст розбитий на чотири блоки, що мають більш ніж нестандартні назви: "Самоменеджмент дослідника", "Самомоніторинг дослідника", "Самоосвіта дослідника" і "Особисте різне дослідника". А де ж там місце для оцінок? А всюди! Бо оцінок як таких ніхто власнику щоденника не виставляє!

Ось як це обгрунтовується в іншому посібнику Анатолія Сологуба та Олени Швець "Креативна освіта: Навчальні дослідження в початковій школі": "В школі немає уроків. День починається із загального "кола". Щоранку на 15-20 хв. усі збираються разом. Звучить тиха музика. Учням подобається, коли вчитель сам грає на якомусь інструменті – піаніно, скрипці, гітарі. Потім починається загальна розмова або обговорення. Після "кола" всі розходяться, кожний вибирає сам, чим він займатиметься – математикою, історією, літературою. (…) Дитина не отримує оцінок, але обов´язково дістає оцінку своєї праці від дорослих і дітей, оцінює себе сама. Учням ніхто не дає ніяких завдань, не пояснює нову тему, ніхто їх не запитує біля дошки. Навчальна робота базується на абсолютній довірі до дитини, на вірі в її прагнення до пізнання довкілля."

Загальне "Коло", тиха музика, абсолютна довіра — та цей Анатолій Сологуб з Місяця звалився! Де це бачено у наших ЗНОшених і заморочених різними "Кенгурятами"-"Первоцвітами" школах!

Але кандидат педнаук і членкор АПН України лише мудро мружиться і цитує Бернарда Шоу: "Багато великих істин були спочатку блюзнірством".

Блюзнірством в "Особистому щоденнику дослідника", звісно, і не пахне, натомість є важливе по-третє: тижневі планування дослідника. Не має значення, досліджуватиме дитина правопис суфіксів, спростовуватиме теорію відносності чи конструюєватиме літак із трьома турбогвинтовими двигунами — тиждень за тижнем вона записуватиме свої дослідницькі плани і кроки. І хіба може після року таких записів не вирости — нехай не геній, а справжній глибокий успішний дослідник життя?.. 

Ольга Хвостова