Re: цензії
- 28.04.2026|Аркадій Гендлер, УжгородДля поціновувачів полікультурного минулого України
- 27.04.2026|Валентина Семеняк, письменницяСвітлі і добрі тексти ― саме їх потребує малеча
- 25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
- 23.04.2026|Ігор Бондар-ТерещенкоМагія дитинства, або Початок великої дороги
- 23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУРимована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
- 23.04.2026|Ігор ЗіньчукПізнати глибше, щоб відновити цілісність
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Руслан Горовий: можливо, книжка стала діагнозом 90-м
В інтерв’ю BBC Україна журналіст та режисер Руслан Горовий, чия книга "Гагарін і Барселона" увійшла до довгого списку Книги року ВВС-2013, розповів, чому в його книзі немає еротики та матюків, проте достатньо алкоголю.
Керівник відомого проекту "Служба розшуку дітей" з легкістю формулює головну ідею своєї книги: "Стався до інших так, як хотів би, аби ставилися до тебе. Й чини так завжди, незважаючи ні на які життєві негаразди".
BBC Україна: Коли ви писали історії, які увійшли до книги, то намагалися їх прив’язати до цієї ідеї?
Руслан Горовий: Я ніколи не пишу спеціально. Взагалі намагаюся не писати, у мене девіз: можеш не писати – не пиши. Але в якийсь момент життя емоції переповнюють голову, тому маю викласти думки та емоції на папері, щоб мене відпустило. Інакше я не можу працювати.
Тому, мабуть, у мене й виходять невеликі оповідання. Можливо, я не вмію працювати так, як звикли письменники, як вони працюють над текстами. Для мене головне - викласти емоції на папір.
BBC Україна: Кожна історія в книзі окреслює якийсь аспект життя України на зламі 80-90-х років. Це діагноз цьому періоду?
Руслан Горовий: Знаєте, все те, що там описано, нікуди не зникло. Хіба що трансформувалося та перейшло на інший рівень. Я жив у 90-х і несу все це в собі. Можливо, книжка дійсно вийшла діагнозом 90-м рокам. Думаю, що це буде цікаво читати людям, які живуть після того періоду історії. Як мінімум, через покоління або два точно буде цікаво.
BBC Україна: Сучасні молоді українські автори люблять заправляти свої книжки лайкою. Чому ці жорстокі часи 90-х років у вас передані майже без її використання?
Руслан Горовий: Зовсім без лайки не обійшлося, але вона вживана так, як і у житті. Ми ж у розмовах з дітьми чи друзями не педалюємо на матюках. Якщо нецензурне слово замінити ніяк не можна, його вживаю. Якщо ж воно замінюється, то це краще зробити. Мої герої можуть матом накрити, але навіщо?
BBC Україна: Історія "дев’яноста хвиля еміграції" - ваша автобіографічна. Звідки брали сюжети всіх інших?
Руслан Горовий: Я близько п’яти років прожив у Європі, від чого було дуже багато вражень. Дуже шкода, проте я загубив свій нотатник записів того періоду життя, але дещо я відновив. Тому це не мемуари, бо десь я щось взяв з чужих слів, щось трапилося з моїми друзями, проте все це переживалося реальними людьми.
Ці розповіді точно не взяті з космосу, тому в усіх історіях проходять якісь речі з мого життя і життя знайомих. Вигадати такі речі з чистого аркуша складно.
BBC Україна: В оповіданні про еміграцію ви розповідаєте про неймовірну сцену незаконного переходу циганів польсько-німецьким кордоном. Вона реальна?
Руслан Горовий: Це саме та річ, яку я пережив сам. Разом з ними тоді таким дивним способом намагався потрапити до Німеччини. Мене ця сцена дуже вразила й досі стоїть перед очима.
BBC Україна: Майже в усіх оповіданнях алкоголь грає ледь не вирішальну роль у долях героїв. Чому так, таке життя було в 90-х?
Руслан Горовий: Навіть не думав раніше про роль алкоголю у моїх оповіданнях. Якщо розібратися, то період після перебудови й 90-ті роки – це той час, коли люди були загнані в якійсь шпаринки і ніхто не розумів, що відбувається навколо.
Не дивно, що багато людей зверталися до алкоголю, знаю багатьох, які фізично не пережили той період. Я й сам вмію самогонку вигнати, якщо треба, це частина нашої культури. В часи змін алкоголь, на жаль, відіграє значну роль, бо людина має якось відволікатися від болю. В 90-х це було особливо гостро.
BBC Україна: Ви намагалися підігнати свої історії під екранізацію?
Руслан Горовий: Я режисер. Деякі оповідання, які не ввійшли до книги, були екранізовані. Я зняв фільм за сюжетом "Страшної казки", "Країни У". Не дивно, що дивлюсь на історії з точки зору режисера. Картинку в голові одразу зняти неможливо, а викласти на папері реально. Так у мене і виходить. Тому пишу історії так, як хотів би їх екранізувати.
BBC Україна: Як уявляєте читача, якому буде цікаво читати вашу книжку?
Руслан Горовий: Сподівався, що є люди, яким цікаво це читати, але не міг їх уявити. Я пишу вже майже десять років, але перед очима так і не маю людей, яким це подобається. Часто друзі кажуть, що подобається.
BBC Україна: Яку останню книжку прочитали?
Руслан Горовий: "Завиграшки" Валерія Нечипоренка, також давно лежала "З роси, з води і калабані" Ірени Карпи, то я її добив. Читаю одразу кілька книжок. Вони в мене лежать в різних частинах квартири, можу натрапити на одну – і дочитувати.
BBC Україна: Чому вибрали для книги назву історії "Гагарін і Барселона", адже центральним оповіданням все ж таки є емігрантська сага?
Руслан Горовий: Однозначної відповіді немає. Ми дивилися назви оповідань і шукали таку, яка б привернула увагу читача, зачепити. Чомусь здалося, що така назва буде вигідно вирізняти книгу, бо інші назви історій занадто специфічні.
BBC Україна: Що спонукає вас писати оповідання української мовою?
Руслан Горовий: Російською просто не вмію писати, хоча виріс в абсолютно російськомовному середовищі. В Конотопі дуже специфічний суржик, з елементами білоруських акцентів. В дитинстві в мене були дві дуже гарні вчительки – одна української мови, інша – російської. Вони весь час перетягували ковдру уваги на себе. Так вийшло, що в побуті я більше розмовляю російською, але писати нею не можу. Не знаю навіть як це сталося.
З Русланом Горовим спілкувався Віталій Червоненко
Коментарі
Останні події
- 28.04.2026|10:53«Вавилон. Точка перетину»: в Києві відкриється фотовиставка акторів та військових Антона Прасоленка і Ярослава Савченка
- 28.04.2026|10:461-3 травня у Львові відбудеться ювілейний Ukrainian Wine Festival
- 28.04.2026|10:43У Львові відбудеться благодійний вечір Артура Дроня
- 23.04.2026|09:27Французький джаз в «Книгарня «Є»
- 22.04.2026|09:51Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
- 22.04.2026|07:08«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
