Якщо мене запитають про що ця книжка, я скажу коротко - "про життя". Звичайне життя звичайних жінок. Про сьогодення, минуле і надію на майбутнє.

Три жінки. Христина, Люба, Лєна. Онучка, донька, мама, бабуся. Три долі. Такі різні, але об´єднані одним — любов´ю. Кожна любить по-своєму: так, як навчило життя, як підказав пережитий досвід, як любили її або не любили колись.

Тлом історії стає воєнний Київ — місто, де вночі мами обіймають дітей у коридорах під час повітряних тривог, де «шахеди» вже розпізнають за звуком, де майже в кожній родині хтось воює або зник безвісти.

Христина постійно перевіряє телефон, чекаючи такого бажаного повідомлення зі знаком «+», навіть у день народження власного сина. Її мама Люба, яка все життя прагнула бути «як усі», а не такою, як її яскрава мама — красуня, спортсменка й жінка, що завжди жила за власними правилами, мріє відправити доньку та онука за кордон, у безпечніше життя. А бабуся Лєна у свої поважні роки нарешті починає жити для себе, запалює цигарку, усміхається і повторює "мені можна все". 

Це історія, яка чесно й відверто показує, що означає бути жінкою в різні періоди життя. Бути донькою, яка все життя шукає любові й прийняття. Бути мамою, яка ладна віддати все заради своїх дітей, навіть якщо вони не зрозуміють її рішень. Бути бабусею, яка лише з роками наважується жити так, як хочеться саме їй. А ще — бути жінкою під час війни, коли щодня доводиться знаходити сили жити, чекати, любити, втрачати й не переставати вірити.

Мені дуже сподобалося, що авторка не ділить героїнь на добрих і поганих. Кожну з них можна зрозуміти. Кожна несе свій тягар, свої помилки й свої спроби бути щасливою.

Так, читаючи цю книжку я плакала. Не тому, що мені було шкода когось із героїнь. Я плакала, бо мені стало боляче за всіх жінок цієї війни. А ще за тих, хто так і не встигне  порозумітися. 

«Квіти з корінням» — це роман про жінок, які, попри все, залишаються корінням своїх родин. Саме вони тримають землю під ногами, навіть коли навколо все хитається.

Дякую Ользі Саліпі за щиру, глибоку й дуже людяну історію. Вона не лише про одну родину. Вона — про тисячі українських жінок, які сьогодні живуть життя. Бо зараз саме той час, коли вже треба переставати чекати того дня, коли можна. Час, коли можна дозволити собі. Мріяти, закохуватися, кохати, одружуватися, жити так, як ти цього хочеш. 

Емоційно, відверто, щиро, чесно, талановито. І як завжди, кожен щось знайде для себе.