Re: цензії
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Первая книга
У каждого из нас есть «первая книга».
Свою я помню – сборник рассказов Николая Носова. Не помню точно, когда научился читать. Мне было пять или шесть лет. Первое воспоминание: я лежу с книгой, рядом стоит большая русская печь (мы гостили у прабабушки, дело было в старом деревянном доме). В окна льется густой солнечный свет. Я читаю медленно, ведя пальцем под строчками… Помню еще пару таких «кадров». А потом как отрезало. Что стало с этой книгой? Где она? Я не знал. Но закрыв глаза, всегда мог вспомнить рисунок к первому рассказу «Мишкина каша» и ощущение, которое испытывал, читая эту книгу. Чувство, что открываешь дверь. Про себя я ее так всегда и называл – «Мишкина каша».
Недавно ко мне в гости приезжала тетя и привезла для моих детей книжку. «Ты, кажется, ее читал в детстве», – сказала она. Да, это была та самая «Мишкина каша». Все эти годы она была неподалеку. А может, волшебным способом материализовалась из небытия, чтобы напомнить мне, что я тоже когда-то был мальчишкой (когда воспитываешь сыновей, важно об этом не забывать). Раньше книга казалась мне меньше. Я открыл первый рассказ и увидел рисунок. Он был точно таким, как я помнил.
На следующий вечер я решил почитать книгу Кузьме. Она была старой, страницы желтые, и от них хотелось чихать. К тому же я не был уверен, что эти истории подойдут для ребенка четырех лет. Но очень уж мне было интересно.
Сначала шло тяжело. Сын то и дело останавливал меня и просил перечитывать целые абзацы или что-то объяснить. По его вопросам я понял, что он не совсем улавливает сюжет. К тому же это была первая наша книга с действующим рассказчиком. Но от предложения взять что-нибудь другое сын твердо отказался.
А на следующий день снова попросил эту книгу! Как оказалось, Кузьма неплохо запомнил первый рассказ. И к повествованию от первого лица приноровился. В общем, с этого дня у нас начался период «Мишки и мальчика» (так мы называли рассказчика Колю).
Конечно, не всё у меня получалось хорошо объяснить. Например, не уверен, что смог донести смысл фразы «взять на буксир отстающих» или растолковать тонкости взаимоотношений управдома, дворника и жильцов. Но сюжетную канву и основные вещи Кузьма понимал.
Больше всего его впечатлил рассказ о том, как ребята ночевали в пионерлагере. Одни. История с загадочным стуком по крыше читалась, как настоящий триллер. Наутро сын сказал: «У нас ночью тоже кто-то стучал. Я слышал!» Он, кстати, не испугался.
Но все же эта книга не для случая, когда родитель читает ребенку. Может, дело в моем личном опыте, но я считаю, что между «Мишкиной кашей» и читающим мальчишкой не должно быть посредников. Поэтому я убрал ее подальше, чтобы позже сын самостоятельно открыл эту дверь. А взамен мы достали книжку Носова с рассказами о ребятах из детского сада. Но это уже другая история.
Иордан Кефалиди
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
