Re: цензії
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Юрій Винничук. Фейки і конвульсії
Навіщо Ярош розповідає про якесь своє підпілля у Криму?
Щоб українці в Криму зазнали переслідувань? Бо ж ніякого підпілля нема, як і нема Правого сектора... А Тризуб, з якого він вилупився – це саме те яєчко, яке знесли російські спецслужби
Позаминулого тижня на зустрічі з читачами у Рівному я довідався, чому цю саму зустріч відмінили взимку. З´ясувалося, що організатори отримали дзвінок з рівненської прокуратури. Саме тієї, яку тролив Сашко Білий.
Попередження звучало так: "Хіба ви не знаєте, що Винничук – особистий ворог президента Януковича? Для нього в Рівному закриті усі зали!"
А тепер я собі думаю: особистий ворог Януковича! Це ж крутіше, ніж "заслужений" чи "народний". Та це навіть крутіше, ніж лауреат премії Т. Шевченка.
То оце мені спало на думку, чи не могла б мені нова влада вручити посвідчення "Особистий ворог президента України Віктора Януковича"? І щоб з печаткою. І з дублікатом в перекладі англійською.
Цікаво було б поглянути на реакцію водія маршрутки, даішника чи офіціанта, якому б я таке посвідчення показав. Або на реакцію прикордонника в шенгенській зоні чи генерального консула.
Такі, знаєте, в мене дуже невинні мрії.
Хоча вершиною щастя, мабуть, був би титул "особистий ворог президента Путіна". І, може, став би, якби ж то я вигадав таку гарну пісню "Путін х...ло!"
На жаль, мене випередив харківський ультрас.
Відповідь з Росії не забарилася. Інститут русского язика імені В. Віноградова РАН постановив виключити використання "лексической единицы "хуй" в современном русском языке". При чому не тільки це слово, а й похідні значення.
Цю новину швидко поширило безліч сайтів, хоча то був доволі вдалий фейк. Але чимало людей таки повірило і стали на повному серйозі роздумувати, як же ті какадеміки збираються впровадити у життя свою постанову, коли без вживання цього слова жоден ісконний русскій ані дурної гайки не закрутить, ані авта не заведе.
Фейки стали невід´ємною частиною нашого інформаційного життя. Інколи вони дотепні, інколи бісять. Бо ж ніщо так не тішить душу щирого українця. як чергова інформація про "пакращення" життя у Криму. На другому місці йде блага вість про те, що почали мочити колорадосів.
Але повідомлення від Лесі Оробець про 10 убитих російських окупантів мені відразу здалося побрехенькою. Розлетілася ця маячня дуже швидко, тішачи наші потаємні бажання, але ніхто при цьому чомусь не замислився, що інформація йде лише від однієї особи.
І якби було справді так, то трупи б уже фігурували на російському телебаченні, а екзальтовані данбаскіє бабушкі голосили б у небеса і заламували руки.
Незрозуміла ситуація з антитерористичною операцією, яка чи то уже почалася, чи то ось-ось почнеться, а чи й не пробувала початися, не може не нервувати. А відтак народ сам продукує якісь "новини" про штурми, атаки, бої, полонених і заручників. І то по обидва боки барикад.
Одним ввижаються російські війська, які ось уже вступили на територію України з боку Луганська, а іншим – американські найманці, бандерівці й бійці Правого сектору.
Жару додають наші праві, які люблять надто часто згадувати всує Бандеру. Свободівці знову і знову радісно повідомляють, що "Слава Україні" і "Героям слава" – бандерівські гасла. Я уже писав про те, що це неправда. Ці гасла існували і до Бандери. Але ж чути мене невигідно, бо так хочеться нагнітати ситуацію і страхати Схід бандерівською чупакаброю!
На останньому шоу Шустера Тягнибок знову наголосив, що це бандерівські гасла.
Навіщо це робиться?
Навіщо Ярош розповідає про якесь своє підпілля у Криму? Щоб українці в Криму зазнали переслідувань? Бо ж ніякого підпілля нема, як і нема Правого сектора там, де він комусь увижається. А Тризуб, з якого він вилупився – це саме те яєчко, яке знесли російські спецслужби і активно використовують досі.
Росіяни і східняки нацизм бачать у кожній дрібниці, а на підтвердження цього згадують гасло "Нація понад усе". Даремно комусь із них пояснювати, що слово "нація" походить не з гітлерівського підручника, а від латинського "natio" – народ!
То що ж такого агресивного чи поганого в тому, коли звучатиме "Народ понад усе"?
Не олігархи, не політики, не чиновники, а народ.
Але Схід у переважній своїй масі ніколи не відчував себе народом. Зараз окремі з них нарікають на владу, яка їм нічого не дала. Однак влада була їхньою усі 23 роки. Чому ж досі не протестували?
Росія вимагає від нас федералізації. Але ідея федералізації наразі озвучена лише у трьох областях невеликою купкою громадян.
Яким же чином можна федералізувати Україну? У трьох областях, навіть якщо прийняти той неймовірний факт, що цього хоче більшість жителів, буде встановлена федералізація, а решта України буде жити, як і раніше?
Це ж абсурд. Адже більшість українців федералізації не хоче.
Що зміниться, якщо у кількох областях російська мова стане офіційною поруч державної? Насправді нічого. Діючий закон і без того дозволяє використовувати її всюди без обмежень.
Однак Росія чомусь за владарювання Януковича не вимагала ані федералізації, ані другої державної настільки активно. Усе обмежувалося заявами окремих політиків.
Зате тепер усе це скидається на якісь передсмертні конвульсії хижака, який навіть конаючи, не може випустити зі своїх кігтів упольовану здобич. А при цьому повторює репліку з п´єси Островського: "Так нє дастанься ти нікаму!"
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
