Російсько-українська війна, яку прийнято завдяки нашій вродженій скромності називати АТО, йде не тільки на Донбасі. Вона йде по всій Україні. І не конче у вигляді бойових дій чи терористичних актів.

Війна точиться на нашому телебаченні. Регіонали, які мають доступ до різних політичних шоу, проголошують свої безглузді пацифістські погляди, переконуючи, що треба сідати за стіл переговорів. Але з ким? З російськими громадянами, які складають уже більшість сепаратистських військ? З людьми, які вбивають священиків, жінок і дітей?

Завше улесливо в´їдлива Ганна Герман не забуває про своє щасливе материнство і від щирого серця вболіває за матерів, чиї сини перебувають на фронті. Не забуває при цьому і жінок. На останньому шоу Шустера вона, наводячи паралель з літункою Надією Савченко, показала фото галичанки Олени Степанівни (Дашкевич), котра теж під час російсько-української війни 1918-21 років опинилася в полоні у росіян. Але вочевидь тісна співпраця з Хряком, який завжди плутався у прізвищах, далася взнаки.

Ганна Герман назвала її Оленою... Антонів!!! Цікаво, що в студії не знайшлося жодного, хто б виправив цей ляп. Тобто це яскраво демонструє нам рівень інтелекту, який там панує.

Між тим Олена Антонів є реальною особою – це колишня дружина В´ячеслава Чорновола, мати відомого перекинчика Тарасика.

Та з телебачення війна уже давно перекинулася в соціальні мережі і книговидання. Вагу соціальних мереж останнім часом оцінили всі. Їх використовують і для мобілізації охочих заробити на мітингу, і для протестних акцій, і для нової хвилі пацифізму.

Ще в часи наші майданні звернувся до мене далекий знайомий, чи не погодився б я на "Фейсбук" закидати різні пости, в яких би критикував опозицію, Майдан і – ні-ні, борони Боже, хвалити Хряка! – а тільки відгукуватися на позитивні дії влади. Тобто не мало у моїх відгуках бути нічого такого, що б дисонувало з моїми попередніми репліками чи статтями. Крім одного: об´єктом моєї критики мав би стати ще й видобуток сланцевого газу. Гонорар – тисяча доларів на місяць при умові щоденної активності на ФБ.

Я поцікавився, чи можна розраховувати на більшу суму. Він передзвонив, з кимось порадився і подвоїв гонорар. Я сказав, що кожен письменник хоче бути не тільки ситим, але й вічним. Останнього ніхто не може гарантувати, але гарантовано можна вмерти ще за життя, якщо залізеш у багно. Просто мені цікаво було, скільки вартую я.

Але у травні він знову озвався. Цього разу мені пропонували стати пацифістом і засуджувати АТО. Писати про убитих, поранених, про фронтові страхіття, про відсутність боєприпасів і харчування, про гори трупів, про те, що керівництво АТО занижує кількість загиблих і закликати до миру.

Мене дратувала опозиція під час Майдану, я її і так критикував, але сам Майдан – то була стихія збуреного народу, про яку я мріяв уже багато років. Чи міг я писати щось проти народу? Якщо я жив цією стихією зранку до вечора? Але були такі, що погодилися. Мабуть, за менший гонорар. Однак працюють на совість. Ті самі люди, які виступали проти видобутку сланцевого газу, стали активними пацифістами. У першу чергу це слуги Божі з Московського патріархату, які збурюють Буковину і Закарпаття, та прихильники секти Догнала в Галичині. Це вони організовують солдатських матерів і влаштовують акції, які відбуваються часто водночас у різних селах і в різних районах.

Захопила хвиля пацифізму і деяких літераторів. Наприклад, поетів Романа Скибу і Наталю Пасічник. Важко повірити, що вони від душі висловлюють свої думки, бо їхня активність на ФБ кидається в очі. Ще рік тому Ромцьо постив котиків і песиків. Зараз – це мужній борець з Майданом і АТО.

Ось лише кілька перлів з його висловлювань:

 "Сволота, яка за війну, а сама не на війні – сволота в квадраті. Жінок це теж стосується..."

"Так ви ж, майданери, в ментів молотовими кидали – а шо, менти вже хороші стали?"

"Передусім "майдан" розколов країну і дав підстави всім, кому не лінь, порушувати усталені правила. Запустив механізм деструкції.

"Замовником того вікопомного побиття з З0 листопада на 1 грудня теж був ніякий не монстр-Янукович, а "свой чєловєк в Гаванє".

Чим це відрізняється від сьогоднішнього трактування Майдану Москвою? І буквально днями Лавров заявив, що Майдан був інспірований за кордоном.

Заперечує Скиба і присутність російських військових в Україні: "Що означає "Москва хоронит свой спецназ"? За державні гроші ховає? І Путін виступає з прощальним словом? Сто раз повторював: на всіх громадянських війнах присутні іноземні найманці. УНА-УНСО тусило в Чечні, то шо – то була війна України з Росією?". "Офіційно ніякий Путін війною не пішов".

Чи не правда – як це співзвучно заявам Кремля?

Сусідня держава має всі підстави бути "занепокоєна" і включитися в гру, особливо, якщо одна зі сторін їй ближча. Якщо чоловік лупить жінку, то не дивно, що сусіди прийдуть за неї вступитися".

При всьому цьому Р.Скибу серйозно підточила манія величі. На запитання журналістки, чому "українська література виглядає дуже провінційною на фоні літератури європейської", звучить феноменальна відповідь: "Вона, може, й виглядає так здалеку, але не є такою. Хоча б тому, що в цій літературі присутній я".

Усі ці літератори твердо переконані, що якби не Майдан, то й не було б війни, а відтак називають агресором не Путіна, а Яценюка, Турчинова, Порошенка й інших. Чим демонструють неабияке невігластво і нерозуміння подій. Хоча, може, й розуміють, але завдання перед ними стоїть цілком конкретне – підтримати антивоєнні акції.

Звичайно, якби не Майдан, то війни б не було цього року. Але вона обов´язково настала б наступного року. Адже готувалися до неї заздалегідь, знищуючи наші правоохоронні структури й армію. А без Майдану теж не обійшлося б, бо на президентських виборах 2015 року Янукович влаштував би такі фальсифікації, що народ би ніколи з цим не змирився.

Результатом цих літературних бзиків стало те, що "Видавництво Старого Лева", яке видало книжки Р.Скиби і Наталі Пасічник, заявило, що не буде їх презентувати на Форумі видавців у Львові у вересні. В принципі, усе цілком логічно. Так завжди і всюди чинили з колаборантами.

Вимога припинити воєнні дії веде в сліпу вулицю. Заморозити конфлікт – означає отримати свій сектор Гази, який не припинить кривавити, а жертв менше не стане.