— Звідки ти, чорна валко, пташина зграє? Ми, капелане, мешканці міста, якого немає. Прийшли сюди, принесли покору і втому. Передай своїм, що стріляти більше немає по кому, — читає вголос харківський письменник 40-річний Сергій Жадан біля тролейбусної зупинки в Чернівцях. Протягом 5–7 вересня вп´яте відбувався Міжнародний поетичний фестиваль "Меридіан Черновіц". На нього приїхали понад 50 авторів із семи країн. Поезію читали на зупинці, боксерському рингу та в напівзруйнованій синагозі.

— Цей Жадан красіво говорить. Я сам трохи писав, коли воював у Афгані. Ходжу сюди на пиво, а то вирішив послухати стіхі, — на лавочку на зупинці присідає чернівчанин Іван Требиш, 56 років. Очі вологі від сліз. На руках татуювання "77–79" — роки служби в Афганістані. — Я був капітаном. Моїм двом хлопчикам, що повмирали, було по 20 років. Вони, може, дєвочку даже не цілували. А чого я не вмер? Доля. — Показує шрами на ногах та руках від поранень. — Я хотів іти зараз на війну. Прийшов у воєнкомат. Сказали, що нема потрібного званія. І застарий.

На сцену виходить калуcький поет Юрій Іздрик у чорних окулярах. Близько 400 слухачів сидять на клумбах чи бордюрях. Мешканці сусідніх будинків зупиняються на кілька хвилин послухати, більшість ідуть.

— Зараз мені гидко писати вірші. Вони викликають відразу. Раніше це було приватне заняття, радісне, веселе. Написане для однієї людини. Лексика війни вилазила й раніше, були якісь передчуття. Та зараз це вже напряму, — каже після виступу Юрій Іздрик, 52 роки.

Після читань на зупинці поети й гості заходять в автобус. Студенти читають вірш зі словами "Твоя порядність така спокуслива" киянина 35-річногоДмитра Лазуткіна.

— У мене сформувався образ поета, який пише переважно для дівчат, — жартує Лазуткін у футболці з написом "Мама Анархія". — Це все в такому еротично-ніжному стилі. Але моя творчість зараз стає більш соціальною. Мільйони українців живуть у стані постійного стресу. Багато хто в житті не думав, що візьме до рук зброю, страшнішу за кухонний ніж. Тепер захищає українські кордони.

Автобус прибуває до боксерського клубу "Колізей".

— Деякі гості ніколи не бачили справжніх боксерських поєдинків на відстані витягнутої руки. Боксери, які займаються в цьому клубі, навряд бачили живих поетів, — виходить на ринг президент фестивалю "Меридіан Черновіц" Святослав Померанцев, 38 років. Першим виступити запрошує сина, третьокласника Семена. Хлопець читає напам´ять вірш Сергія Жадана "Марат". У ньому 52 рядки.

— Вивчив за два дня. Помагала бабуля, — після виступу видирається на драбину Семен Померанцев, 8 років. — Я всех поэтов знаю. Найбільше подобається Андрій Любка, бо він колись дав мені 100 гривень.

Між виступами поетів відбуваються боксерські поєдинки. Вірші Іздрика, Жадана, Лазуткіна та Катерини Бабкіної читають також німецькою.

— Переклала всіх авторів, які беруть участь у фестивалі, — каже німецька поетеса Беатрікс Керстен, 33 роки. У серпні місяць жила в Чернівцях на стипендії від фестивалю. Перед тим п´ять років вивчала українську. — Найважче перекладати Жадана. Пише для пісень, треба відчувати особливий його ритм. А від віршів Іздрика в мене дріж по шкірі. В Україні сильна поетична традиція. Віршів тут дуже багато. У Німеччині поезія не дуже важлива в літературі, у нас більше прози. Їхати до Чернівців не було страшно. У Німеччині про те, що тут відбувається, мало інформації. Новини про Україну поверхневі.

Вхід на всі заходи фестивалю був вільний. Далі письменники вирушать у поетичне турне до Польщі, Чехії та Німеччини через Івано-Франківськ і Львів.

77 віршів про Майдан за ніч наприкінці лютого написала львівська поетеса Маріанна Кіяновська, 40 років. Деякі тексти вийшли у збірках, присвячених Майдану.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА