Днями літературний простір «Гогольфесту» був переповнений відвідувачами, хоча це вже друга презентація книги «Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву». Перша відбулася на початку вересня у рамках Форуму видавців у Львові.

Упорядницею книги про Євромайдан та останні події в різних містах стала авторка «України молодої» Тетяна Терен. У короткі терміни вона зробила грандіозну роботу, що репрезентує голос українського народу, його емоції, переживання, прагнення. А от ідея видати таку книгу належить письменниці Оксані Забужко. На презентації абсолютно нової жанрової роботи «Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву» вона запевнила, що «українська література пішла у «Фейсбук». Керівник проекту та співзасновник видавництва «Комора», в якому вийшла книга, Ростислав Лужецький, у свою чергу, наголосив: «Ми спробували знайти свою власну форму. І вибрали концепцію людського наративу, яка, на нашу думку, є найбільш драматичною та точною».

Ще з початку літа ходили чутки, що Оксана Стефанівна готує книгу про Майдан. Відома письменниця ж зізналася, що у цьому випадку її ім’я є радше промоцією книги, а всі тексти до неї добирала й упорядковувала Тетяна Терен. У книзі близько 150 авторів та понад 200 текстів. Але фактично авторами стали й ті, хто просто поширював ці пости у соціальних мережах — «Фейсбуці», «Вконтакті», «Живому журналі», блогах. Тож до «Літопису самовидців» потрапили думки з мережі, які мали щонайменше кількасот репостів. «Поширюйте те, що важливо. Чим більше поширень, тим більше шансів, що це збережеться», — радила Забужко на презентації. Саме завдяки цьому Тетяні Терен вдалося перемогти в «Фейсбук»-війні і знайти тексти з періоду травневих подій в Одесі, що зникли взагалі. Тільки завдяки тому, що користувачі інтернету копіювали, зберігали їх, ділилися ними на різних сайтах, форумах, ці тексти вдалося віднайти.

Авторами книжки «голосів народу», від якої «хочеться плакати», є письменники, журналісти, митці та люди інших професій, які ділилися своїми враженнями і свідченнями під час останніх тривожних  подій в Україні. Видання обійшлося без політиків та політики, і воно — не про політику.

Критеріями для відбору текстів була їхня літературна якість, велика кількість поширень — щонайменше кілька сотень репостів — та емоційність. У «Літописі самовидців» збережено авторський правопис, немає цензури. Окрім цього, тут містяться невеликі врізки новин.

Тетяна Терен зауважила: «Важливою є не хронологія подій, а хронологія емоцій». І дійсно, книга ніби виринула із великого й потужного океану людських емоцій, настроїв, переживань, що були у серці кожного українця. Попри строкатість стилю, авторів, форми, її зміст має цілісність та виглядає як один надзвичайно потужний текст. «Ця книга є пошуком жанру, яким можна у літературі відобразити масові процеси», — зауважила Оксана Забужко.

Музичну частину презентації продовжили сестри Тельнюк. Вони заспівали уривок із поеми Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...», «Хлопчику, хлопчику» та пісню на слова поетки і режисерки Ірини Цілик, які увійшли до «Літопису...» — «Повертайся живим».

Частину тиражу видавництво «Комора» передасть у військові шпиталі солдатам. Можливо, комусь із них ця книжка допоможе краще відчути, за що вони воюють.