Що це за книжки? "Українська правда. Життя" пропонує вашій увазі короткий огляд.

"Братик Біль, Сестричка Радість" Богдани Матіяш – книжка з вплетеною непростою емоційною історією. Перші тексти до неї писалися 2010 року, останні – навесні 2014 року. Часовий проміжок, який сам по собі є окремою історією.

Вона складається з низки етюдів-ескізів різноманітних душевних станів звичайної людини. Богдана Матіяш ставить низку запитань Простака: що таке бути вдячним? що таке радість? що таке відчувати біль? що таке втрачати дорогих серцю людей?

Зізнаюся, що не одразу в ці тексти вчиталася. Спершу вони видалися мені дещо "наївними". Згодом, мірою розвитку воєнних подій, ставало все більш зрозуміло, що в ній звучить голос (принаймні, я його чую), який описує низку чесних вічних станів, думок і відчуттів – на противагу бігу вічно змінних слайдів.

"Менталітети" Ростислава Чопика – це збірка есеїв із роздумами навколо теми менталітету. Мені особисто сама постановка подібної теми видається сумнівною – не вірю я в "менталітет", більше волію думати про індивідуальність. Але книжка "Менталітети" піднімає інший важливий пласт – сюжет про спільні цінності.

Перевагою цієї книжки є чутливість її автора до резонансів поміж розрізненими явищами та фактами. Недоліком – подекуди неструктурована думка. Але це вже моя смакова оцінка – люблю більш прозоре письмо.

"Сполохи" Костянтина Москальця – це книжка, що отримала цьогорічну премію імені Юрія Шевельова. Під обкладинкою – есеї про літературу, письмо та улюблених письменників і письменниць.

Костянтин Москалець говорить з позиції уважного, начитаного і дотепного читача, котрий не прагне привласнити текст. Він добре бачить межі інтерпретаційних стратегій, чуттєво реагує на речі, малопридатні до раціонального осягнення

Торо і блюз сучасної української прози, Генрі Дейвід Торо і Олег Лишега, біла айстра як привід безсмертя.

Ірина Славінська