Я, наївний, постійно мрію про те, що до влади нарешті прийдуть справжні патріоти. Ну, такі, що для них інтереси держави і народу понад усе. Але мрія залишається мрією і ніяк не втілюється у життя.

Я чекаю реформ. Як і мільйони українців. Але ми не те що реальних реформ, а навіть якогось менш-більш опрацьованого плану їхнього проведення і втілення не отримали. Маємо лише якесь словесне марево реформ.

Як наслідок – грошей нам більше не хочуть давати. Яценюк каже, що "гроші потрібні Україні вже на вчора", а комісар Йоганнес Ган відповів, що ні "вчора", ані сьогодні їх не буде. А будуть лише після того, як Україна здійснить реформи.

На кого має нарікати Яценюк? На попередників? То він же ж і є сам собі попередник. Адже він попри ротацію уряду очолює його уже понад дев´ять місяців.

Звичайно, можна багато чого спихнути на війну. Наприклад, завищені суми закупівель, які здійснює Міноборони. Але за те, що вони купили вугіль значно дорожче, ніхто їх не притягає до відповідальності. Перебуваючи у Брюсселі, Яценюк переконував європейців, що вони мають повірити Україні ще раз, бо реформам заважає війна.

"Зробити Україну історією успіху складно, коли доводиться воювати з ядерною державою, озброєною до зубів", – казав він.

Так то воно так, але трішечки не так. Бо якихось три місяці тому Яценюк переконував європейських лідерів, що війна – не завада реформам. І отримав бурхливі оплески.

Ось опублікували нову програму діяльності уряду. Чим вона відрізняється від тих програм, які сипалися нам на голови зі щедрих рук регіоналів? А нічим. Економіка там знову, як сирітка.

Ціни на нафту і газ впали, а уряд планує підвищити тарифи. Причому нема навіть точних розрахунків на скільки: одні кажуть удвічі, інші – втричі, а то й у п´ять разів. Тобто збагачуватися будуть у першу чергу олігархи і монополіст "Нафтогаз". А ми мусимо затягнути пояси?

Добре, то чому б нам не затягнути пояси усією країною? Чому працівники правоохоронних органів мають пільги на оплату світла, газу, тепла? Ба більше: вони ще мають пільги на проїзд у громадському транспорті. У нас хтось бачив прокурорів чи суддів, які їздять у трамваї? Я навіть міліціонерів не бачу.

Тарифи для населення повинні бути ринковими, але без субсидій, компенсацій і пільг. А тим часом витрати держбюджету на субсидії жителів окупованого Донбасу за газ, світло і воду, за які вони не платять, складають біля $ 200 мільйоні щомісяця.

Тобто ми з вами, кому зараз вимикають світло, справно платимо, хоч і не отримуємо якісної електроенергії. А ті люди, які так хотіли в Росію, мають усе це безкоштовно. То нехай Росія їх і субсидує. Ми повинні думати про те, що там хтось загине з голоду і холоду? Але Росія, убиваючи українців, про це не заморочується.

А які зміни відбулися в діяльності податкової системи? Це, як і раніше, корумпований і каральний орган в одній особі. Жодних можливостей протистояти йому у підприємців нема. Ті випадки, коли підприємці подавали до суду проти податкової, вилазили їм пізніше боком.

А чого вартує податок в 30% на витрати? Це взагалі тихий маразм. Я ще можу зрозуміти це, коли мова про держслужбовця, який сидить на грошових потоках. Йому купити машину – раз плюнути. Але більшість людей купують щось коштовне – машину чи там квартиру, ба навіть холодильник або пральку за кошти, які збирали тривалий час.

Нам, щоправда, милостиво залишають можливість довести, що купили ми коштовну річ за чесно зароблені гроші: тільки треба зібрати довідки за кілька років. Ото буде радість для безлічі клерків порпатися у тих папірцях і виманювати хабарі.

Та цього ще мало. З´явилася нова ідея, як збагатитися: накласти податок на все, що ввозять громадяни з-за кордону. Тобто уся політика нашого уряду зводиться до одного: що б іще такого видурити у довірливого народу? Я не знаю, як можна не розуміти, що усі ці грабіжницькі податки без стимулювання внутрішнього виробництва – це шлях в нікуди. А де привабливі умови для інвесторів?

В програмі Кабінету міністрів усіх здивувало, що коштів на міліцію виділено більше, ніж на армію. Таке враження, що ми живемо не в стані війни з зовнішнім агресором, а напередодні нового Майдану. Хоча тут ще є якась логіка, бо у такій війні значну роль відіграють саме внутрішні війська. Але якось ніхто не звернув уваги на те, що на СБУ виділено ще більше, ніж на міліцію і на армію.

Я так думаю, що в Європі просто не розуміють, що у нас діється. Україна сама не робить того, про що просить Європу. Ми вимагаємо зупинити торгівлю з Кримом, інвестиції в Крим, ввести торговельні обмеження проти РФ, нарешті, визнати "ДНР" та "ЛНР" терористами. Але самі цього не виконуємо.

Президент США підписав указ, який "забороняє експорт товарів, технологій та послуг до Криму та імпорт товарів, технологій та послуг з Криму, а також інвестиції до Криму".

А що робить Україна? Вона й далі експортує до Криму усе, що тільки можна.

Генпрокуратура – це взагалі окрема пісня. Країни ЄС заблокували активи Януковича та його оточення. А українська сторона досі – за дев´ять місяців – не надала переконливих доказів для продовження замороження активів.

Це фантастика. Це навіть якщо обмежитися лише інтернетом, то можна напорпати безліч зловживань, безліч фінансових махінацій, які давно описані і класифіковані. Але Генпрокуратура нічого не робить.

Здогадатися, чому вона нічого не робить, можна. Там теж зайняті розпилюванням коштів. Їм раптом забаглося оновити свій сайт. За скромненьку суму в 6 мільйонів гривень! Це що – якраз те, що найбільш наболіло?

Чому досі не покараний Юрій Бойко за свої нафтові вишки? Чому Поплавський не тільки не покараний за те, що будував будинки на продаж замість гуртожитків і перетворив держаний ВНЗ на свій приватний, а досі перебуває у владі, і днями йому ще й повернули ліцензію?

Екс-генпрокурор Олег Махницький захищатиме дисертацію в Одеській юридичній академії у Сергія Ківалова. Можна навіть на кавовій гущі не гадати, що жодної дисертації він ніколи не писав, як і не писав її жоден український держслужбовець, бізнесмен чи кримінальний авторитет. Включно з Порошенком П.О., який саме у Ківалова у 2007 році захистив кандидатську на тему "Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні".

Є цілі бригади заробітчан, які за вас напишуть наукову роботу хоч з проблем нанотехнології, а хоч про вплив арамейської мови на філістимлянську.

Ну, а призначення міністром культури Кириленка – вивело з рівноваги дуже багатьох діячів цієї ж таки зневаженої культури. Колишній інженер-електромеханік кар´єру зробив, опинившись на посаді інструктора та завідувача відділу міському комуністичної партії України. Яке він має відношення до культури?

Я не кажу, що великим фахівцем був Нищук, але він зібрав діяльну й ініціативну команду. Кириленко усіх розігнав і пригрів своїх друзів. Ба навіть притягнув колишнього міністра культури, який на цій посаді нічим не запам´ятався.

А заяви Кириленка на теми культури й зокрема літератури уже розібрали на цитати. Електромеханік там виразно домінує над міністром культури.

І знову діють не інтереси держави, а квоти, квоти і квоти. Імпортовані з-за кордону міністри в шоці: їм нав´язують заступників, яких насправді пора люструвати і гнати в три шиї, а жодного способу, як уникнути цього квотування, нема. Залишається хіба плюнути і піти.

А куди нам? Куди нам іти? Знову на Майдан?