Нещодавно у Києві видавництво Вадима Карпенка представило оновлене і розширене видання практичного словника «PR та маніпуляції». У доволі товстій книжці (512 сторінок) автор Наталя Яцко розкрила зміст основних понять, що відображають складові інформаційної діяльності, об’єкти інформаційного впливу та їх типологію, принципи маніпулятивних практик, маніпулятивні технології тощо. Крім того, у виданні міститься короткий нарис з історії піару та реклами в Україні, короткий англо-український словник, словник скорочень та перелік пошукових систем різних країн.

За словами творців книжки, вона призначена не лише для вузького кола військових та цивільних спеціалістів, що працюють з інформацією, а й для усіх тих, хто не хоче бути маріонеткою у чужих руках і бажає самотужки визначати власну долю. Викладені там механізми допоможуть чинити ментальний опір інформаційним потокам ворога, навчать зберігати спокій, триматися здорового глузду і критичного мислення. Перша презентація книжки відбулася на Донбасі, у Сєверодонецьку — півсотні примірників роздали представникам різних органів державної влади.

Як розповіла у коментарі «Дню» Наталя Яцко, матеріали для словника збирали протягом двадцяти років. Значною мірою це колективна робота всього видавництва. Наталя Яцко за освітою гід-перекладач, крім того, цікавиться психологією. За радянських часів прослухала в Москві спецкурс, присвячений роботі з іноземними туристами. За її словами, саме тоді й зацікавилася темою маніпуляцій. «Одного разу я проводила екскурсію для групи німецьких істориків, — розповідає Наталя Яцко. — Вони мені кажуть: «Ви так все гарно розповідаєте, але чому жодним словом не обмовилися про трагедію, яка спіткала ваш народ, про Голодомор?» Зрозуміло, що жодної інформації тоді з цієї теми не було». За словами авторки, поступово до неї прийшло розуміння, що телебачення, радіо і преса маніпулюють людьми. Зі здобуттям Україною незалежності ситуація не змінилася. «Яскравий приклад — програма «Шустер LIVE», — вважає автор. — На жаль, українці не вміють опиратися маніпуляціям і загалом мало знайомі з цією темою. Зрештою, я прийшла до думки, що потрібно щось змінювати». Хоча основна мета книжки — захистити читача від інформаційних маніпуляцій, інструменти, які містяться в ній, можна використати і для атакувальних дій.

Сьогодні словник «PR та маніпуляції» стане в нагоді передусім для протидії російській інформаційній агресії проти України. Недарма організаційну підтримку виданню надало Головне управління по роботі з особовим складом Збройних сил України. Це вже не перший спільний проект видавництва і Міноборони. До цього було видано дві інформаційні брошури:  «Украина любит свой Донбасс, Донбасс любит свою Украину» і «21 кремлевский миф», кілька десятків тисяч примірників яких поширили на сході країни. У них містяться короткі відповіді на ключові дражливі питання. Заплановані й інші спільні проекти. Зокрема, незабаром вийде друком скорочений варіант словника, призначений для вужчого кола фахівців: «PR та маніпуляції в інформаційній війні».

На думку Вадима Карпенка, інформаційній політиці України не вистачає послідовності, системності та цілеспрямованості. «На Донбасі гостро відчувається нестача українських ЗМІ, — розповідає видавець. — Люди там готові стояти за Україну, але вони розгублені. Вони повинні відчути присутність держави, силу єдиного національного інформаційного простору. Кожна країна прагне відмежувати власний інформаційний простір — це питання безпеки». За його словами, сьогодні влада починає розуміти важливість інформаційної роботи, але налагодити її не вдається через недієздатність відповідних структур. «Військові давно усвідомили, що потрібно працювати з місцевим населенням, і зараз вони чи не єдині, хто цим займається, — вважає Вадим Карпенко. — Генштаб старається, але не вистачає активності з боку цивільних структур — Міністерства культури, Міністерства інформаційної політики, Держкомтелерадіо та інших. При цьому незалежні ЗМІ також мають керуватися нормами моралі та здорового глузду — надто часто у нас під маркою «свободи слова» просувають антиукраїнські гасла».

Роман ГРИВІНСЬКИЙ