А 100 років тому Луганщина розмовляла переважно українською. ­Сі­верс­ьк­о­­донецьк будували за Союзу, але села навколо — суто українські, — розповідає керівниця громадської організації "Відродження сходу" Вікторія Нікольська із Сіверськодонецька. Вік називати відмовляється. 27 лютого — 1 березня у звільнених містах Донбасу пройшов фестиваль "Українська весна". Музиканти й письменники відвідали Сіверськодонецьк, Слов´янськ і Краматорськ.

Захід удався?

— Очікувала, що прийде більше людей. Але останнім часом жителів і машин у місті стало менше. Після обстрілів Маріуполя, Краматорська, Артемівська відчули, що війна все ближче до нас. Часто чути вибухи, гупає постійно. У перший день на фестиваль прийшли близько 300 глядачів. Виступали співачка Мар´яна Садовська, "Козак Систем", Сергій Жадан із гуртом "Собаки в космосі". Зал був майже заповнений. Якби приїхав "Океан Ельзи", то мали б аншлаг. Кілька років тому на їхньому концерті весь наш Льодовий палац був заповнений. Але тут переважно не знають українських артистів.

Чому?

— До нас вони не доїжджають. Виклали у "Фейс­бук" відео виступу "Козак Систем". Під ним залишили коментар: "Нормальная же музыка, зачем было портить все криком "Слава Украине?". Якби займалися культурно-просвітницькою роботою 23 роки незалежності, то не було б зараз такої біди. Але наше місто завжди було демократичнішим за інші. 2004-го в області Ющенка підтримали майже п´ять відсотків, а в Сіверськодонецьку — близько 15. Не можна казати, що тут усі поголовно є сепаратистами. Це хіба ті, в кого ностальгія за Радянським Союзом. Вони піддаються впливу. Як скаже начальник чи телебачення, так і буде. Тому, якщо буде воля влади на українізацію, їхні погляди вдасться трохи змінити. А лютих совків десь так само, як проукраїнських активістів — близько 15 відсотків.

Зараз побільшало українських заходів у Сіверськодонецьку?

— Тут багато хто боїться. Мені теж погрожували. Але рух таки активізувався. Геннадій Москаль (губернатор Луганської області. — "ГПУ") привозив вистави "Наталка Полтавка" й "Нація" за Ма­рією Матіос. На "Наталці" зал був переповнений. Наприкінці співали гімн, вигукували "Слава ­Ук­раїні". Але була частина цим незадоволених. Людям без Батьківщини однаково — лишь бы не было войны. Тут часом кажуть: "Зачем приехали со Львова на нашу землю?". Але це не земля Сєвєродонецька, а українська.

До Дня соборності робили конкурс поезії серед школярів. За свої гроші закуповували призи. А паралельно йшов міський конкурс "Джерельце". Тільки назва українською. Журі, начальник відділу культури розмовляли російською. Наче опиняєшся у 1980-х в Радянському Союзі. Деды, победы, о войне напоминают ордена. Наче зараз війни немає. Збираються зробити конкурс до Дня великой победы. Мабуть, пройде з "колорадськими" стрічками. Бувають заходи, де наче українська атрибутика, рушники, але учасників з українськими віршами відсіюють.

Ольга БОГАЧЕВСЬКА