Re: цензії

Насамперед завдяки апелюванню до підліткової аудиторії, опису першого кохання і стосунків між школярами. До того ж це дебютна підліткова книжка для видавництва «КСД» та художниці Юлії Пилипчатіної.

Титульна повість «Закоханого Бурундука» має назву «Завдання з фізики». У ній читачі зустрічають старого знайомця – Бондарука, з яким устигли заприятелювати в тексті «Вісім днів із життя Бурундука». Однак на тяглість образу вказівок майже нема. Бондарук-Бурундук і хлопець, який «виконує» завдання з фізики – може, й одна людина, але з надто вже великою різницею у віці. Перший вирощував під пахвою чортика, а другий уже вперше закохується. Перший почувається чужим у колективі, другий уже має друзів, але постійно відчуває перевагу над ними, що гнітить героя.

Перша закоханість обрушується на хлопця зненацька й примушує робити нераціональні вчинки – слідкувати за своєю пасією, шукати її в соцмережах, помалу зближуватися через її подруг. Читати про все це кумедно й цікаво. Автор майстерно володіє словом і тонко відчуває емоції молодої людини. Описи школи, шкільної вечірки, епізоди, в яких зображено спілкування підлітків – усе це робить повість динамічною, правдоподібною і цікавою, змушує читача співчувати Бондаруку й радіти за нього.

Письменник сміливо переступає через упередження й описує табуйовані в нашій дитячій літературі теми. Приміром, уживання підлітками алкоголю, куріння, раннє статеве дозрівання й сексуальну стурбованість, яка виявляється у відповідних розмовах.

З іншого боку, серйозні запитання виникають власне до малого Бондарука, із багатьох вчинків і міркувань якого стирчать авторові вуха. Наприклад, на шкільній дискотеці хлопець зневажливо кривиться – ну хіба можна це назвати музикою? Біля кіоску з шоколадними батончиками примовляє – і хто б ото став їсти таку отруту?! Він виправляє мовні помилки своєму товаришеві й принципово не реєструється в соціальних мережах, глузуючи з популярного серед інших дітлахів обміну статусами. Дивує також протиставлення «інтелектуального» фейсбука ширужитковому «Вконтакті». Одне слово, міркування дорослого дядька не додають достовірності образу головного героя.

Прикінцеві оповідання не мають жодної тематичної чи стильової прив’язки до титульної повісті, що дивує і засмучує. Екзистенційні замальовки та «розбишацькі» (за визначенням автора) історії, які були б цікавими деінде, у цій книжці видаються недоречними, притягнутими за вуха заради досягнення потрібного обсягу.

Окрема тема – ілюстрації Юлії Пилипчатіної. Стильні й гарні кольорові малюнки вміщено й на привабливій палітурці, і в тексті. Якби книжку не було адресовано підлітковій аудиторії, це був би плюс, та ще й який. Але саме через підліткову, часом гостро соціальну спрямованість повісті «Завдання з фізики» прекрасні малюнки дисонують із добрим текстом, не становлячи ідейної цілісності. Оформлення книжки не містить ані натяку, що вона буде цікава дітям, які мають більше ніж дванадцять років… Очевидно, головна провина тут лежить на видавцеві. Якщо «КСД» у такий спосіб намагалося штучно розширити аудиторію – це, на жаль, свідчить, що читачам замилюють очі.

Утім, історія вартує прочитання, широкого обговорення й усілякого відзначення. Повість «Завдання з фізики» твердо стає на одну полицю з «Не таким» Гридіна, «Вітроломами» Процюка, «Школяркою з передмістя» Думанської, «Арсеном» Роздобудько. І треба сказати, що на цій полиці ще вдосталь вільного місця.

Володимир Чернишенко