Сьогодні він міг би бути президентом Чехії. Два року тому для перемоги над Мілошем Земаном колишньому міністру закордонних справ, князю Карелу Шварценбергу не вистачило близько півмільйона голосів. Атеїст і проросійський соціал-демократ здолав ліберального консерватора й аристократа. Євромайдан і російська агресія проти України зробила цих двох чеських політиків ще більш принциповими опонентами. Карел Шварценберг одним із перших європейських політиків підтримав вимоги Революції гідності, а Мілош Земан 8 травня полетить до Москви...

Нещодавно Карел Шварценберг знову завітав до України, цього разу — на «Книжковий Арсенал». Разом із кінорежисером Бржетіславом Рихліком він представляв перший український переклад книжки Вацлава Гавела «Листи до Ольги» (перекладачі — Тетяна Окопна та Ігор Мельниченко), а також документальну стрічку про самого Шварценберга «Ой, лихо, мамо, лихо, Шварценберги тут!»

Балотуватися на наступних виборах Карел Шварценберг не планує. «До політики мають приходити нові молоді люди з новим досвідом, які вчилися в університетах вже в незалежній демократичній країні, — пояснює свою позицію дипломат. — Крім того,  гадаю, що нинішній чеський президент працюватиме до кінця свого терміну, а отже на наступних виборах мені буде вже 80». За словам Шварценберга, через своє рішення поїхати до Москви Мілош Земан відчуває на собі серйозний тиск з боку партії TOP 09, яку він очолює. «Згодом до нас приєдналися й інші партії, — розповідає політик. — Під впливом, зокрема й урядової коаліції Земан змушений був оголосити, що хоча й поїде до столиці Росії, але участі у військовому параді не братиме».

За часів Чехословаччини Карел Шварценберг жив у еміграції в Австрії. У Празі бував як президент Міжнародного гельсінського комітету з прав людини. «Одного разу Вацлав Гавел звернувся до мене із пропозицією зустрітися, — розповідає Карел Шварценберг. — Вперше ми побачилися в одному з барів неподалік від Вацлавської площі. Там було доволі голосно, і нашу розмову не могли підслухати. Проговорили до ранку. Вдруге зустрілися вже на квартирі Вацлава Гавела, де я й познайомився з його дружиною Ольгою. Вона одразу справила на мене напрочуд сильне враження. Це була дуже своєрідна і дуже харизматична жінка. Одразу після нашого знайомства я усвідомив, що Вацлав Гавел — непересічна постать. У Чехословаччині в середовищі дисидентів було дуже багато різноманітних угрупувань, які часто недолюблювали одне одного: католики, комуністи, демократи тощо. Гавел зумів об’єднати довкола себе весь дисидентський світ. Пам’ятаю, коли він опинився в ув’язнені, віденські театри намагались якнайскоріше ставити його нові п’єси, які вдавалось переправити через кордон». За часів президентства Гавела Карел Шварценберг був керівником його канцелярії та фактичною правою рукою.

128 листів до дружини Ольги Вацлав Гавел написав під час свого третього, найдовшого ув’язнення за правозахисну діяльність (1979—1982 рр.) У них, окрім своїх буденних проблем, він торкається глибоких філософських тем, розмірковує про мистецтво і ділиться спогадами. Насправді, листи було адресовано не лише дружині, а й численним друзям та соратникам дисидента, і вони фактично були способом спілкування зі світом (тюремна цензура допускала лише листування з родичами). Наступного року в Чехії має вийти друком книжка «Листи Ольги». Це — листи дуже різних людей, вони написані до Гавела за посередництва його дружини. «Листи до Ольги» радше було адресовано братові Вацлава Гавела Івану та його друзям, — пригадує режисер Бржетіслав Рихлік, який також добре знав чеського лідера. — Вацлав Гавел був вихідцем з родини мільйонерів. Ольга ж — з пролетарської сім’ї, старша за нього. Основним принципом для Гавела було життя по правді. Так само й для Ольги — вона могла сказати людині просто в очі найжорсткішу правду. Ольга була для чоловіка першим критиком — саме їй він давав читати свої п’єси. Із нею міг ділитися усім. На мою думку, значною мірою саме вплив Ольги сформував Гавела як особистість, із властивою йому принциповістю та безкомпромісністю. Вона навчила його відчувати зв’язок зі своїм народом».

Після завершення презентації книжки «День» скористався можливістю поставити Карелу Шварценбергу декілька запитань.

— Ваша Високоповажність, пане Шварценберг, як ви гадаєте, якою була б реакція Вацлава Гавела на російську агресію проти України?

— Гадаю, якщо сьогодні він був би живим, то активно підтримав би Україну. Адже Вацлав Гавел завжди намагався протистояти агресорам і допомагати тим, хто в скруті.

— Як ви можете прокоментувати неоднозначні заяви нинішнього чеського президента Мілоша Земана щодо конфлікту між Росією та Україною? Чи не здається вам, що пан Земан має надто коротку історичну пам’ять? Адже чеський народ упродовж минулого століття опинявся в аналогічній ситуації принаймні двічі — у 1938 і 1968 роках...

— Якщо дозволите, я не буду прямо відповідати на ваше запитання — не люблю критикувати свого президента за кордоном. Мені здається, це — неправильно. Свою позицію щодо цієї теми я висловлював доволі чітко. Ви можете ознайомитися з нею у чеських ЗМІ. Єдине, що хотілося б відзначити — згідно з останніми соціологічними даними, більшість чехів підтримують Україну й засуджують позицію нашого президента.

— Чи є це свідченням того, що чеські медіа доволі об’єктивно висвітлюють останні події на Донбасі та в Криму, а вплив російської пропаганди не є визначальним?

— Вплив російської пропаганди у Чехії безумовно присутній, але він не надто значний. Адже переважно йдеться про одні й ті ж самі месиджі. І мені приблизно відомо, хто саме займається їхнім поширенням у чеському медіапросторі. Крім того, російська пропаганда надзвичайно активна в соціальних мережах, зокрема у «Фейсбуці». Водночас найбільші чеські медіа, на мою думку, як правило, дають доволі об’єктивну інформацію щодо останніх подій в Україні.

Роман ГРИВІНСЬКИЙ