У номінації "Журналістика і публіцистика" він став лауреатом Шевченківської премії за 13-томник "Шлях до відродження".

60 митців претендували на відзнаку цьогоріч. Грошовий еквівалент Шевченківської премії — 240 тис. грн. Комітет не присуджував нагороди в номінаціях "Література", "Літературознавство і мистецтвознавство" та "Театральне мистецтво".

— Лук´яненко ще в 1950-ті вирішив, що Україна має вийти зі складу СРСР цілком законно, юридичним шляхом, на підставі чинного на той час радянського законодавства, — розповідає письменник і видавець Віталій Капранов, 48 років. — За це відсидів понад 20 років, зокрема в психлікарні. Але все-таки став народним депутатом і написав "Акт проголошення незалежності України". Тобто людина самотужки здолала Радянський Союз. Він — постать, яку держава мала б канонізувати, говорячи церковною мовою. Лук´яненко отримав "шевченківку" не за літературу, не за 13 томів, а за те, що він зробив своїм життям.

Не беруся оцінювати його творчість, читав три томи. В них багато суперечливих речей, що визначені біографією Левка Григоровича.

Дуже символічне коло цього року зробила історія. Шевченківську премію разом із мучеником минулого отримав і теперішній мученик — Олег Сенцов.

Кримський режисер 39-річний Олег Сенцов із травня позаминулого року перебуває в ув´язнені на території Росії. Засуджений за звинуваченням у тероризмі на 20 років. ­Зараз відбуває покарання в одній із тюрем Якутії. Шевченківську премію в номінації "Кінематографія" Сенцов отримав за фільм "Геймер" та незакінчену роботу "Носоріг".

— Олег мав готовий сценарій і лише декілька відзнятих епізодів "Носорога". Наприкінці 2013-го він кинувся на Майдан, було вже не до кіно, — розповідає кінокритик Андрій Алферов, 38 років. — Це мала бути історія про Україну 1990‑х. Про те, чим жила молодь.

"Геймер" — стрічка про захоплення хлопця комп´ютерними іграми. Чи не вперше на екрані постає не вигадана Україна, де спілкуються мертвою літературною мовою.

Сенцов показував тоді ще український Сімферополь, його підлітків. Дійсність у його картині необроблена, тому що він помічає життя, а не висмоктує з пальця.

61-річний живописець Михайло Гуйда отримав Шевченківську премію за цикл картин "В єдиному просторі".

— Михайло Євгенович — почесний професор декількох китайських університетів, тож, на думку китайців, ця премія абсолютно заслужена, — жартує мистецтвознавецьДмитро Горбачов, 78 років.

— В Азії цінують європейський стиль живопису. А Гуйда вдало поєднує європейську і східну школи. Мене вразив його портрет китаянки. Ліричний, м´який, наче безхребетний. Подібна розпливчастість відрізняє Схід від Заходу, де звикли до залізних ритмів у роботах, наприклад, Казимира Малевича.

У музичних номінаціях Шевченківської премії лауреатами стали балетмейстер 43-річний Раду Поклітару та солістка ­Національної опери України Анжеліна Швачка, 44 роки.

— Мецо-сопрано Анжеліна Швачка, напевно, рекордсменка із виконання партії Кармен в опері Жоржа Бізе. Співала її понад 100 разів у багатьох країнах світу. З теперішньої трупи Національної опери вона справді найдостойніша нагороди, — каже музикознавець Юлія Бентя, 37 років. — Поклітару — один із найкращих хореографів України. ­Засновник авторського театру "Київ модерн-балет".

Працює в дещо інших стандартах, ніж звикли в українських репертуарних театрах. 10 років тому Поклітару набирав до себе всіх, хто вміє і хоче танцювати, не зважаючи на звання й дипломи.

Поклітару вміє чітко й винахідливо розповідати мовою танцю глибокі історії. Часто класичні сюжети стають актуальні через сучасну хореографічну мову балетмейстера.

Іван СТОЛЯРЧУК

Фото: glavcom.ua