Але ситуація з поширенням цієї літератури в Україні є досить типовою для багатьох країн східноєвропейського регіону, що обумовлено насамперед обмеженими можливостями для перекладу ширшого спектру авторів, відсутністю літературних оглядів та браком особистостей, які б займались промоцією німецькомовних творів.

Німецькі автори досить складно завойовують позиції на українському літературному ринку, передусім, у порівнянні з англо-американською та франкомовною літературою. Видавці не дуже охоче беруться за публікації, бо німецькомовну літературу часто сприймають, як складну, зі специфічними темами та незрозумілим почуттям гумору.

Саме тому декілька років тому Goethe-Institut в Будапешті започаткував ініціативу «Книги, про які говорять»: бібліотекарям запропонували визначити список німецьких книг, які були б цікаві літературним критикам, перекладачам та видавцям і читачам. Після Лейпцизького та Франкфуртського книжкових ярмарків, створюється огляд новинок німецькомовної белетристики та науково-популярної літератури.

Читомо дізналося, що пропонували прочитати цього року.

Карл Шльоґель.Рішення у Києві. Українські лекції. – München, 2015. – 352 S.

Карл Шльогель є автором настільних книг для цілої генерації політологів та істориків. Автор відомий, як знавець історії Східної Європи, у роботах якого розглядаються питання дисидентської субкультури та дослідженні радянського режиму. Але останнім часом професор є одним з основних голосів в Німеччині, що намагаються надати західному суспільству реальну картину ситуації, в якій опинилась Україна.

Не дивно, що результатом багатьох поїздок в Україну стала книга «Рішення у Києві. Українські лекції». Треба визнати, що книга розрахована на читача із Західної Європи. Багато уваги приділено поясненню історичних контекстів та портретам українських міст, але погляд відомого історика ззовні добре структурує власні погляди на власну країну.

 kzkz

Дженні Ерпенбек.Іти, йшли, пішли. – München, 2015. – 352 S.

Тексти про події другої половини минулого року переосмислені під впливом подій, які змінюють Європу останнім часом. Дженні Ерпенбек в новій книжці «Іти, йшли, пішли» відправляє самотнього та нудьгуючого німецького професора до табору африканських біженців на Оранієнплатц в Берліні, який для себе відкриває.

Картинка, яку він бачить у німецьких мас-медіа, не має нічого спільного з реальними людськими трагедіями та долями. «Gehen, ging, gegangen», тобто, «іти, йшли, пішли» – вчать біженці граматичні форми німецьких дієслів, які насправді стали формою їхнього життя. Історія з цікавим поглядом на сприйняття часу, що проходить у вимушеній бездіяльності.

kzkz

kzkzk

Ілля Троянов.Сила і спротив. – Frankfurt am Main, 2015. – 480 S.

Німецький перекладач, письменник болгарського походження Ілля Троянов швидко став відомим у Німеччині.

У дебютному романі «С віт великий, і спасіння чекає скрізь » він переосмислив досвіди своєї родини як біженців та пошукачів притулку. Після цього він написав багато книг про подорожі, але новим романом «Сила і спротив» автор знову повертається до теми боротьби за виживання за часів соціалізму.

«Воно було того варте», – такою є остання фраза роману, яка належить Константину, волелюбному анархісту, який все життя присвятив боротьбі проти комуністичного режиму в Болгаріі та у 20-річному віці з декількома товаришами підірвав пам’ятник Сталіну, за що його відправили в концтабір. Через багато років поневірянь він намагається в архівах знайти винних у своєму зламаному житті. По інший бік історії стоїть партійний солдат та високопосадовець, який зробив гарну кар’єру та після розпаду режиму не постраждав. Комуністична партія Болгарії швидко перейменувалась, відправила у відставку генерального секретаря Тодора Живкова та почала анонсувати демократичні засади своєї діяльності.

Для роботи над 400 cторінками роману Ілля Троянов роками збирав матеріал, працював в архівах та  збирав свідчення багатьох жертв режиму в Болгарії.

Ян Ваґнер.Варіації дощової вібрації. – Berlin, 2014. – 112 S.

Ліричну книгу Яна Ваґнера «Варіації дощової вібрації» визнали найкращою книгою в категорії «Белетристика» Лейпцизького книжкого ярмарку 2015.

Це стала приводом для німецької літературної спільноти декілька місяців дискутувати, чому в усій Європі відбувається така велика кількість поетичних фестивалів та заходів, а обсяг продажів поезії перебувають за межею десятих частин від всього обсягу проданих книжок. Та чи не є це добрим знаком до змін?

Збірка поезії Яна Ваґнера ритмічна, трохи зам’яка, але дуже особиста. Загалом це гарна спроба вимірювати навколишній світ за іншими мірками. Ян Ваґнер приїде цьогоріч на Книжковий Арсенал, тому його лірику можна буде почути наживо німецькою мовою, а також у перекладах Юрія Андруховича українською та Марка Білорусця російською. Українською переклади його творів ще не видані окремою книжкою.

kzkzz

Нора Ґомрінґер.ахтиж. Розмовні тексти. – Der gesunde Menschenversand, 2015. –160 S.

Томас Вольфарт, керівник Literaturwerkstatt Berlin говорить, що книга є гарним, але не оптимальним медіумом для поезії. Лірика потребує, подібно до музичної партитури, інструменту. Але у випадку з лірикою, найчастіше інструментом є людський голос.

Дуже цікавим експериментом у поєднанні поетичних та музичних ритмів і звучання є цьогорічна збірка Нори Ґомрінґер «ахтиж. Розмовні тексти». Експресивна поезія, з трохи шаленими, авантюрними, інколи відвертими текстами є чудовою відповіддю авторки для тих, хто вважає німецьку літературу консервативною.

 Франк Вітцель.Винахід Фракції Червоної Армії маніакально-депресивним підлітком улітку 1969 року. – Berlin, 2015. – 817 S.

Це книга, яка досить неочікувано отримала книжкову премію Франкфуртського книжкового ярмарку_. «Винахід Фракції Червоної Армії маніакально-депресивним підлітком улітку 1969 року» Франка Вітцеля – текст, який до цього часу видали тільки декілька примірників у Гамбурзькому лівому видавництві «Nautilus-Verlag», а потім роками автор працював над своїм «opus magnum».

Треба визнати, що перші очікування дізнатись щось нове про кризу німецької демократії, зокрема терористичного руху Фракції Червоної Армії, не виправдались. Але це справді історія про історію. У романі і про важке становлення особистості молодих людей генерації 60–70- х років на фоні складної ментальної карти Західної та Східної Європи, і про музику Бітлз, Джиммі Хендрікса та Роллінг Стоунс, і про боротьбу з батьками за зайві сантиметри у довжині волосся, і про страх та потяг до свободи.

Тим, хто цікавиться, що західно-європейською політологією.Тим, хто шукає реакції літератури на трансформаційні процеси у світі.Любителям нетипових поетичних картинок.Тим, хто пам’ятає свій непростий процес дорослішання в часи історичних змін.

Тим, хто вважає німецьку літературу нудною та нецікавою.Тим, хто очікує канонічного поетичного канону мовою Ґете і Шиллера.Тим, хто ще сумнівається, що сучасна німецькомовна література не означає національної приналежності автора до Німеччини та часто має мігрантський досвід.

Марія Шубчик