1. Світлана Алексієвич «У війни не жіноче обличчя» / переклад з російської В. Рафєєнка. –  Харків: Віват, 2016. – 400 с.

Рекомендувала б читати книжку насамперед тим, хто любить репортажне письмо, а також тим, у кого ще збереглися міцні нерви до читання про війну.

Оповіді на сторінках цієї книжки всуціль позбавлені героїчного флеру, який десятиліттями оповивав усе, що мало стосунок до Другої світової війни. Алексієвич чесна у своїй оповіді-демітологізації війни і якоюсь мірою дуже натуралістична. Тому це книжка, вочевидь, не на кожного читача.

.

2. Генрі Клауд «Зміни, що зцілюють»
Grand Rapids: Zondervan, 1993. – 267 р.

Книжка американського психолога і психотерапевта, адресована насамперед християнам, які часто, керуючись розумінням власної гріховності, не можуть справитися зі своїми психологічними травмами, проблемами, пов’язуючи їх із гріхом, тоді, як насправді йдеться про царину психології. Книжка буде цікава широкому читачеві.

.

 .

3. Карл Барт «Миттєвості» Одеса: ББИ, 2006 . – 160 с.

Ця книжка чудового богослова, відомого його фундаментальною працею про послання святого апостола Павла до римлян, захопить тих, хто любить коротку форму. «Миттєвості» – це короткі (на 1-2 сторінки кишенькового формату), але дуже глибокі есеї на розмаїті теми: радість, спокуса, хрест, робота, передчуття раю тощо, із дуже чітким вертикальним вектором – до Творця, який усе створив.

Її мені порадив чоловік, Кость Москалець. Тож і його смак може бути запорукою того, що час, проведений із цією книжкою, не буде марним.

.

4. Оксана Луцишина «Любовне життя»
Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 240 с.

Добре написаний роман Оксани Луцишиної втішив мене, зокрема тим, що, попри коментар Оксани Забужко, що ця книжка є спадкоємицею її власної творчості, Луцишина оперує значно живішим і цікавішим синтаксисом і насправді вже давно почувається повноправним гравцем в українській літературі.

Сюжет добре прописано, для любителів читати поміж рядків авторка додає наприкінці книжки фаховий літературознавчий ключ.

.

.

.

.

5. Лусі Мод Монтгомері «Блакитний замок»
/ переклад з англійської Н. Михайлівської [електронний ресурс]

У центрі уваги є молода жінка, яка довгий час перебуває під гнітом деспотичних родичів, але врешті виривається з-під нього, набирається внутрішньої сили і починає жити повноцінним життя.

Читачі добре знають авторку Лусі Мод Монтгомері із її численних і дуже популярних книжок про Енн. Упевнена, що їм буде добре і з цим текстом.

Читайте також: Енн із Зелених Дахів на противагу вампіркам і одержимо закоханим

.

.

.

.

6. Христина Козловська «Коштовніше за золото»
Брустурів: Discursus, 2015. — 196 с.

Рекламована видавцем дебютна проза Христини Козловської трохи не виправдовує означень «нагадує то Франца Кафку, то Хорхе Луїса Борхеса». Однак цей дебют справді цікавий. Любителям химерної прози, вочевидь, буде цікаво з ним ознайомитися.

.

7. Урсула Флемінг «Узяти бика за роги. Позитивний підхід до болю»
/ переклад з англійської А. Суховія. — К.: Дух і літера. — 2015. — 248 с.

Чудова книжка психотерапевтки і дослідниці творчості Майстра Екхарта, яка значну частину життя присвятила проблемі подолання болю, винайшовши особливий метод релаксації, який полегшив одужання безлічі пацієнтів.

Особливо дякую видавництву «Дух і літера» за її видання. У книжці багато корисного для кожного читача – бо немає людини, яка не знала би, що таке біль.

Читайте також: 10 концептів, що рухають літературу

8. «Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві» / переклад з російської ієрми. Дам’яна Кічі. — Львів: Свічадо, 2008. —232 с.

Єдина книжка в цьому переліку, яку читаю не вперше, а «внадцяте» перечитую. Історія прочанина, який хотів пізнати, як це – безперервно молитися. І – за допомогою старців – відкрив таємниці Ісусової молитви. Неймовірно гарна книжка. Дуже її люблю.

.

9. Катерина Девдера «Літери і стихії»

Це книжка молодої поетки з Вінниччини, ім’я якої раджу запам’ятати. Це її друга поетична збірка, позначена впливом віршів Олега Лишеги, а водночас – дуже цікавими авторськими пошуками. Збірка цілком заслужено здобула Гран-прі «Молодої республіки поетів». Словом, заохочую до знайомства.

Наталя Корнієнко