«Пустелею тікав чоловік у чорному — його переслідував стрілець» — цими словами починається весь цикл «Темної вежі». В сьомому томі ці слова дуже доречні. З одного боку, остання книга підводить лінію під всіма подіями, які стались із Роландом і його друзями раніше. З іншої сторони, це грандіозне, непередбачуване і шалене продовження подорожі, яка за кілька років полонила серця мільйонів читачів.

Можливо, відстань до вежі можна було й скоротити, але Кінг ніколи не шукає легких шляхів. Та й навряд чи хтось пожалкує про час, витрачений на один із томів. Сьома книга — це апогей. Нарешті Роланд близький до своєї цілі, як ніколи раніше. Скільки на його шляху було перешкод, знахідок і втрат… Даний роман можна назвати не тільки динамічним, але й ліричним, тому що в уявному світі люди теж можуть любити, зраджувати, бути вірними і віддавати життя за когось.

Заключний том розповідає про те, як Роланд нарешті дістається до Темної вежі. До завітної цілі дійдуть не всі. Більше того, ка-тет розпадеться. Будуть моменти, коли стрілець захоче зупинитися, тільки б залишились живими його друзі, але ті вирішать інакше. Найцікавіше те, що перемогти Багряного короля шукачеві допоможе персонаж, який з’явиться лише в останній книзі, хоча всі інші закладуть для цього серйозне підґрунтя.

Сьомий том «Темної вежі» — це суцвіття емоцій: переживання, біль, страх, радість і так далі. При цьому не варто забувати і про художню складову роману, яка виконана письменником на високому рівні. Кінг продовжує створювати світи в світах, придумує різноманітних персонажів, наділяє їх специфічними властивостями. Кожен герой, навіть людиноподібний павук — це окрема особистість, в якій чітко просліджується свій характер.

Пригод стало ще більше. З тими друзями, які залишаться з ним, Роланд потрапить у дивовижні виміри, які нагадають йому про минуле, покажуть теперішнє, і навіть відкриють деякі таємниці майбутнього. Так, стрілець позбавиться друзів, але переможе багатьох ворогів. Для того, щоб отримати щось, треба щось і віддати, чи не так? Автор також притримується цієї думки.

Головною темою твору є зовсім не вежа. Вона потрібна тільки для того, щоб з’єднати долі абсолютно різних людей, і зробити їх рідними. Сьомий том найкраще показує, як можуть зблизитись герої при різних обставинах. Едді назавжди покидає наркотики і стає першокласним стрільцем. Потрапивши в Серединний світ, Сюзанна вперше не переживає через те, що втратила ноги. Вона відчуває, що її люблять, поважають і цінують. Джейк — це взагалі виключення з правил. Тому, як поводить себе хлопчик в одинадцять років, можуть позаздрити дорослі.

Дружба, любов і відданість спільній справі — ось що поєднує всіх персонажів. Останній том дуже добре все це підкреслює. Навіть Роланд, який зарекомендував себе твердолобою людиною, іноді проливає сльози, згадуючи, чого йому коштувала Темна вежа.

Подорожуючи разом із головним героєм, читачі дізнались, наскільки різною може бути людина. Цим романом Кінг показує, що любов існує, не зважаючи на колір шкіри і фізичні вади. Автор підкреслює, що батьківство може бути не тільки біологічне, але й духовне. Це добре видно на прикладі Роланда і Джейка.

Читаючи роман, розумієш: не все втрачено в цьому світі. Письменник хоче сказати про те, що люди, здебільшого добрі — багато хто погоджується допомогти стрільцеві і його друзям за просто так, не вимагаючи нагород. Інша справа, що самі ж люди не хочуть визнавати себе такими. Більшість вважає, що хороші якості говорять про слабкість. Як добре, що література може запевнити їх у протилежному.

Сергій Завалко