Проте чи помічали ви, що діти можуть цікавитися книжками навіть більше, ніж їхні батьки? Із найменшого віку їм також подобається гортати книжки, розглядати барвисті ілюстрації й уважно слухати казку, яку їм читають дорослі. Науковці кажуть, що читання дітям на ніч, особливо у ранньому віці, не лише заспокоює малюків, а й позитивно впливає на їхній потенціал до навчання, розвиває мову, концентрацію, уяву, логічне мислення і комунікативні здібності. Вибираючи для найменших книжку для вечірніх читань, важливо, щоб тексти були короткі, мирні, заколисували та викликали в дитячій уяві затишні картинки, які через кілька речень перевтіляться у сни. Ось моя добірка: Вже самі малюнки, виконані 

Юсуке Йонецу у книжці "На добраніч, Норі", змушують позіхати: темно-синя темрява, кошеня та розстелене ліжко – випробовування для тих, хто читає. Але виявляється, котові не спиться, у пошуках сну він відвідує друзів, які один за одним діляться власними "сонними" речами. Від овечки Норі отримав подушку з луговим сіном, від курочки – сонливу пір’їнку, від слонихи – іграшкове слоненя. А свинка Плямка порадила: "А ти просто відчини вікно. Глянь: там місяць і зорі, вони обов’язково розкажуть тобі щось дивовижне". 

Зазвичай персонажі з книг – великі авторитети для малюків, тому якщо дитині не буде спатися, вона дослухається до поради та підглядатиме за нічним небом, яке врешті-решт приспить.

Книжка австрійського автора Ервіна Мозера "Фантастичні історії на добраніч" – це майже сто оповідок про смішних і кмітливих звірят. Тобто протягом трьох місяців ваш маленький слухач засинатиме з новою історією. Кожна – проілюстрована автором, детально промальовані тварини, їхні настрої та побутові дрібниці. Книжка дозволяє вірити в неймовірне: бо фруктові саджанці, які кенгуру Джесіка посадила на дні моря, прижилися; кабачковий літак, змайстрований котиком, все-таки полетів. А ще тут є хатинка у сон-траві, фірма "Солодкі сни", де виготовляють перини та подушки з мишачої вовни, і квітка, яка розцвітає сурмами, що грають чарівну мелодію. 

Кожен малюнок, крім авторської оповіді, надихає на власні історії, в якомусь сенсі це безкінечна книжка. Тільки малоймовірно, що малюк запам’ятає, як звати звірят, бо більшість імен навіть вимовити складно, як-от Йозиф Мишканцер, Евальд, Фрідолін, Бальтазар, Ксав’є Хутроруд чи Вінценц. Та казковий світ так реально розписаний і розмальований, що здається, ніби ви потрапили в мультфільм, та й сни після читання приходять відповідні.

 Темрява буває не лише сонною, а й неприємною, бо часто з неї вигулькують страхи. Щоби подружити дитину із сутінками, варто прочитати книжку Галини Ткачук "Тринадцять історій у темряві". Початок кожної оповідки знайомий усім боягузам, що люблять фантазувати: то у холодильнику завівся голодний монстр, то риба-з-ніжками заходить вночі у кімнату, або некерований ліфт піднімається у космос. Та всі історії закінчуються несподівано і весело: Серединожер зі старого холодильника насправді вегетаріанець, чотирилапа рибка мандрує снами і збирає сувеніри із чужих світів, а шалений ліфт все-таки послухався і повернувся на перший поверх. 

Сміх завжди сильніший за страх, а інколи і за сон, то дивіться не сполохайте дрімоту при читанні. Кумедні малюнки Ірини Мамаєвої вдало доповнюють текст. У кінці книжки є місце для запису власного страху, тільки ж назвіть його по-смішному, як "балабонового монстра" із тринадцятої історії, та поселіть у добру казку.

 "Справжнє диво" Олега Чаклуна – це збірка теплих, таких знайомих і буденних історій, які водночас є дивовижними та казковими. Просто треба бути уважнішим до світу – і тоді дива стануть помітні. Хлопчик на відпочинку в горах бачить довжелезну веселку і думає, що у місті "їй не вистачає місця, і вона губиться серед великих міських будинків". Так само як вечір плавно перетікає у сон, письменник із реальності переводить у казку. Звичайні хвильки на морі раптом стають баранцями, які буцаються; прогулюючись під першим снігом, дівчинка дізнається, що сніговики самі себе ліплять. Казки Олега Чаклуна й ілюстрації Марти Кошулінської – лагідні та легкі, якраз для доброго засинання. 

Двостороння книжка Галини Вдовиченко "Засинай. Прокидайся" вмістила в собі вечірні та ранкові історії для маленьких. Для сну тут є дві оповідки дуже позіхально-засинальні, саме те що нам треба.  Про втомлених машин, які їдуть нічною дорогою, блимають фарами й от-от зваляться з ніг, ой, коліс. Синій жук-фольксваген урешті-решт натрапляє на галявину, де зручно паркується біля верби і як захропить! До нього по черзі приєднуються колеги на колесах і теж солодко придрімують. До кінця історії спатимуть усі: і машини, і слухач, і навіть читач, бо сторінки посипали сонним порошком авторка Галина Вдовиченко та художниця Віолетта Борігард. У другій історії засинає навіть крихітна Лялечка, яка заявляє, що ніколи не хоче спати. Коли ти у квітці п’єш тепле молоко, а сонний-пресонний дощ стукає по міцно стулених пелюстках, то сон здолає будь-кого. Хррр-хррр, пшш…