Автор - доктор філософських наук Петро Кралюк. Розповів Gazeta.ua. чому вважає Гоголя агентом Третього відділення, що допомогло йому стати популярним і коли письменник був на Волині.

Якщо взяти до уваги твори Гоголя, до кого він був прихильніший: до України чи Російської імперії?

Гоголь вживає термін "Україна". Розглядає її як регіон, що становить частину Русі й охоплює переважно Наддніпрянщину. Твори Гоголя були у нас популярні, й багато освічених українців його вважали "своїм". Але сприймати Гоголя як патріота важко. Він не мислив України поза межами Російської імперії. Як типовий малоросійський дворянин. У його творах немає антиімперських мотивів. Скоріше навпаки. У повісті "Ніч перед Різдвом" добра цариця Катерина ІІ милостиво приймає українських козаків. Вони демонструють цариці свою відданість. За це Вакула отримує від неї черевички. Герой повісті "Пропала грамота" везе цариці в Петербург документ. Ставиться до цього дуже відповідально. Ладен грати в карти з відьмою, щоб довести діло до кінця.

Що спонукало автора переїхати у столицю імперії?

Він хотів прославитися. Це було можливим тільки у Санкт-Петербурзі. Тому він переїхав - і опинився в непростій ситуації. Опублікував свою романтичну поему "Ганц Кюхельгартен" і вклав у це чималі гроші. Але "петербурзький дебют" обернувся для нього провалом. Тогочасна російська преса критично сприйняла книгу. Гоголь викупив усі примірники. Спалив їх і залишився без копійки. Після цього поїхав у Німеччину. А восени 1829 року він зник. Мене зацікавило, куди на три місяці подівся Гоголь.

Ви вважаєте, що це зникнення має стосунок до співпраці з органами влади?

Я припускаю, що Микола Васильович провів цей час на Волині. Там познайомився з Фадеєм Булгаріним – російським письменником, журналістом і агентом Третього відділення імператорської канцелярії Миколи І. Тобто одного з центральних органів влади самодержавної монархії. Після смерті Гоголя Булгарін дав свідчення, що саме він завербував письменника. Одне з таких свідчень було опубліковане в газеті "Северная пчела". Інше було знайдене у його особистому листуванні. Не думаю, що Гоголя було складно завербувати. Сам він був русофілом. Хотів визнання у Петербурзі, як і більшість української інтелігенції того часу. Фадей Булгарін розробляв на Волині "польське питання", бо сам був етнічним поляком. Після приборкання декабристського повстання у Росії влада чекала наступного удару. Особливо з боку поляків.

Цар боявся повстання зі сторони поляків. Чому саме Волинь вважалася найнебезпечнішим їхнім осередком?

Тут була Вища волинська гімназія – один з основних осередків прихильності до всього польського в Російській імперії. У багатьох волинських містах існували польські масонські ложі, зокрема в Дубно. Швидше за все, Гоголь отримав завдання відвідати Дубно. З першої публікації повісті "Тарас Бульба" видно, що Гоголь добре орієнтується на місцевості. Детально описує підземні ходи в Дубенському замку. Пише про місцевий костел бернардинців. Можливо, хтось йому розповів про це. Але він добре описує й волинські міста навколо. Згадує і Радивилівську митницю у романі "Мертві душі", і верхівки Троїцького собору в Шумську – у повісті "Страшна помста".

Агентурна робота допомогла Гоголю стати відомим?

Зелене світло для Гоголя вмикається через два роки після вербовки. У 1831-му виходить збірка "Вечори на хуторі біля Диканьки". Разом із нею – схвальна рецензія від Фадея Булгаріна в "Северной пчеле". Після чого почався немалий резонанс і розгорнулась ціла рекламна кампанія збірки. Твір був опублікований після Листопадового повстання. Мав антипольський характер. Третє відділення працювало. Пропаганда йшла на повну і для цього вдало використовували письменників. Гоголь і Булгарін описали у своїх творах агентурну роботу. Наприклад, Булгарін написав відомий роман "Іван Вижигін", який перегукується з епічною поемою у прозі "Мертві душі".

Ви вивчали біографію і твори Миколи Гоголя. Чи можна вважати його українським письменником?

Попри усю суперечливість особистості Гоголя, я не став би викидати його з українського літературного процесу. Микола Васильович – представник української інтелігенції. Творив високохудожню класичну літературу і є одним з небагатьох наших письменників, хто відійшов від сільської тематики.