Коли випадає перший сніг, до всіх любителів зими і віршів Платона Воронька приходить котик. Спочатку він ліпить зі снігу пиріг і, вочевидь, дуже дивується, коли пиріг у духовці перетворюється на воду. Потім цей котик йде на торжок і купує собі зі снігу кожушок. Доля в кожушка така ж, як і в пирога. І якщо подивитися на котика, намальованого Костем Лавром, – чорного з білою мордочкою і вушками – він не дуже і засмучується через ці свої пригоди. З ним все це трапляється щороку, як тільки приходить зима, а відтак діти і дорослі починають цитувати ці кумедні віршики:

«Йшов сніжок на торжок

Продавати кожушок.

Кіт купив того кожуха,

Загорнувсь по самі вуха,

Як забіг у нім до хати,

Хутро стало розтавати.

Сів Воркотик за мішком

Та й умився кожушком.»

(«Кожушок»)

Або

«Падав сніг на поріг,

 Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг»

(«Падав сніг на поріг)

Важко пригадати собі більш популярні вірші про зиму для малечі, ніж ці. Хіба ще «Білі мухи» Максима Рильського (про них – на днях).  Тож я би радила мати у «зимовій добірці книжок» і це видання.

У збірці «Падав сніг на поріг», перевиданій 2015 року видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» у новому оформленні,  – 12 віршів, добре відомих і батькам нинішньої малечі. В книжці не вся поезія – зимова, але обкладинка, назва збірки і кілька «сніжних» віршів цілком налаштовують читачів на зиму.

Що стосується котиків, то, вочевидь, Платон Микитович любив їх чи не найдужче, бо у шести віршах з 12 фігурують коти, киці і кошенятко. Хіба що у вірші «Ніколи не хвались», де котик похвалився, що перейде убрід Дніпро і зник безвісти, любові до муркотуна, схоже, не дуже багато. І взагалі котика шкода.

«Падав сніг на поріг» – це улюблена класика, яка легко запам’ятовується і легко цитується. Деякі вірші, звичайно, не позбавлені прямої дидактики, але Платон Воронько переважно подає виховний момент з гумором. Плюс великі яскраві й іронічні ілюстрації Костя Лавра надають віршам зовсім нового звучання.

Загалом, зараз чимало видавництв взялися перевидавати класику – зі стильними ілюстраціями, з гарним дизайном і шрифтами, на якісному папері. Все це робить твори, на яких виросло не одне покоління дітей, близькими і зрозумілими сучасним малюкам.  Тож якщо у вашому дитинстві були улюблені вірші, казки чи оповідання – шукайте! Цілком можливо, що вони знову на полицях книгарень, тільки в іншому, сучасному, оформленні.+

Марія СЕМЕНЧЕНКО