Роман написав в еміграції у Франції. В Парижі зустрічався з Галиною Кузьменко, вдовою Нестора Махна. Книжка вперше вийшла 1947 року в США.

— Махно нічим не гірший українець, аніж інші політичні постаті того часу. Прийшов час не ідеалізувати цю фігуру, а розібратися в його феномені. Рух махновський ще називали "третьою революцією". Чому третьою? Перша була лютнева, друга — жовтнева. А це — третя. Коли село пішло на місто, — каже крає­знавець 58-річний Микола Чабан.

Дія роману "Первый среди равных" відбувається 1918-го у дніпровському готелі "Асторія", де розташований штаб батька Махна.

— Отаман був досить щедрою людиною. У Катеринославі конфіскував майно двох ломбардів. Але коли людина приходила й пред´являла документи, що має багато дітей, видавав гроші на прожиття. Мільйон карбованців Махно виділив на дитячі будинки, сиротинці, інвалідам. У Катеринославі в той період 19 разів змінювалася влада. І жодна такого не зробила. Історичний музей Дмитра Яворницького отримав від анархістів охоронну грамоту. Махно ще й виписав установі дрова для опалення — розкішний подарунок, як на ті часи. Те, що охоронний документ на музей Яворницький отримав в обмін на дарунок Махну пляшку горілки з давнього кургану — лише легенди, — розповідає завідувачка Дніпровського історичного музею Тетяна Цимлякова, 60 років.

На презентацію книжки Олексія Ніколаєва "Первый среди равных" запросили Людмилу Заславську, 73 роки. Вона — онука Оксани Містюк, кухарки Нестора Махна.

— Бабуся була неграмотна. Не могла розібратися з політичною ситуацією, що відбувалася навколо неї. Головне — кухня. У мене досі зберігається бабина шаль, яку подарував Махно за гарну роботу. Влаштовували великі бенкети. Бабуся падала з ніг, адже треба було багато всього наготувати. Махно любив галушки, вареники. Досі бережемо рецепти тих страв. Наприклад борщ із яблуками, — говорить Людмила Іванівна.

Іван СТОЛЯРЧУК