Українська поетеса, шістдесятниця Ірина Калинець була хрещеною Тараса Чорновола, сина В´ячеслава Чорновола. Багаторічна політув´язнена радянських таборів тоді відбувала заслання у Читинській області.

"З усієї добірки листів, адресованих Ірині Калинець її друзями та однодумцями, листи від В´ячеслава Чорновола найдовші. В одному з них, він і сам написав, що не вміє писати коротко. Як справжній журналіст, він детально змальовував усе, що його оточувало та хвилювало. Таким чином, бувши позбавлений якісного спілкування, своїй однодумиці писав своєрідні репортажі із якутського життя засланого політв´язня", - розповіла зберігачка фондів музею Ірина Єзерська.

Ці листи Ірина Калинець передала музею за життя, 2010 року.

"Якби навіть не було позитивного висліду, то ми все ж показали, що наша розкиданість на тисячі кілометрів не шкодить нашій єдності. За кілька днів по тому був у мене якийсь чин з республіканського КДБ (точніше не визначився) разом із заст. (упником. - ред.) прокурора республіки. Спочатку робили вигляд, що нічого не знають про піст, а потім той ввічливий тов. (ариш. - ред.) із ДБ (ах, які ж вони всі ввічливі та м´якенькі, хоч до рани прикладай…)", – писав В´ячеслав Чорновіл у листі за 17 липня 1978 року.

Листи планують виставити на сайті музею і в експозиції у травні цього року.

Фото Олі Зброжко

"Що роблю? Байдики б´ю. Усі косять для себе сіно, а у мене худоби ще немає, отож кілька днів гуляв (було, до речі, бо при Атені), а потім поставили до якоїсь вперше придуманої тут цього року теплиці, де, як бачу, виросте не більше десятка замучених огірків, бо все робиться не так, як треба", – писав у цьому ж лист

Мар´яна Чорнієвич