Все, що потрібно від нас – трохи часу і уважне читання. Сьогодні пропонуємо помандрувати у Францію, для цього пригодяться 10 абсолютно несхожих одна на одну книг.

Пітер Мейл «Франція. Рік в Провансі»

Купити невеликий будиночок десь у Провансі і почати нове життя – чим не мрія? Саме на такий вчинок і наважуються герої цієї книги. Звісно, без труднощів не обійдеться, але загалом на них чекає саме така ідилія, якої не вистачає у великих містах – теплі зустрічі, смачні сімейні обіди, краса природи та відсутність постійного поспіху. Гарантуємо, коли ви перегорнете останню сторінку, то хотітимете взяти приклад з цієї пари.

Плюсом книги Пітера Мейла є докладний опис життя мешканців Провансу, рецепти їхніх страв та французькі слова, які часто зустрічаються у тексті. «Франція. Рік в Провансі»  – легка та приємна для читання книга, яка допоможе відпочити та змусить мріяти про такий же рік на південному сході Франції.

До речі, це не єдина книга Пітера Мейла про Прованс. Він описав його і у таких своїх книгах як: «Хороший рік», «Готель “Пастіс», «Корсиканська авантюра»,  «Франція: Подорож з виделкою та штопором», «Франція: Солодке життя»  та інших.

Джек Керуак «Саторі в Парижі»

Наполовину автобіографічна історія «короля бітників». Головний герой роману приїздить у Париж, щоб розібратися в історії своєї родини. На французьку столицю ми дивимося очима самотнього мандрівника, з ним же і зустрічаємо цікавих місцевих жителів. Керуак ділиться своїми спостереженнями, які нагадують сторінки з щоденника, або деколи – сповідь. Вивчення генеалогії стає тільки зовнішньою причиною подорожі, насправді ж автор знаходить щось більше – саторі, тобто просвітлення.

«Десь серед моїх десяти днів в Парижі (і Бретані) було якесь прозріння, яке, здається, знову мене змінило…»  – починає свою розповідь Керуак. Після кожної подорожі ми, і справді, повертаємося трохи іншими, хіба ж ні?

Анна Гавальда «Просто разом»

Якщо для вас Франція і Париж – це практично синоніми до слова кохання, то варто починати саме з книги Анни Гавальди.
Головні герої роману – звичайні парижани. Можливо, саме тому їхні історії виявляються близькими та знайомими для багатьох. Це книга не тільки про любов, а й про стосунки батьків і дітей, самотність, почуття і, звісно, Францію.

У 2007 році роман Гавальди екранізували. Головні ролі у фільмі зіграли Одрі Тоту та Ґійом Кане.

Фредерік Бегбедер «Французький роман»

Один з найбільш відомих сучасних французьких письменників – Фредерік Бегбедер – у кожній своїй книзі епатує читачів та водночас показує, як виглядає життя еліти Парижа – постійні вечірки, романи та рефлексії.

«Французький роман»  – автобіографічна книга Бегбедера, яка спровокувала гучну дискусію у пресі. Це й не дивно, у романі письменник розповідає, як за вживання наркотиків у публічному місці його затримала поліція.

Еміль Золя «Черево Парижа»

Цей твір – частина циклу з 20 романів автора «Ругон-Маккари», що вважається вершиною французького натуралізму. У «Череві Парижа»  можна зустріти детальні описи ринку та окремих продуктів. Найбільш відомою стала частина про сир, яку навіть називають «сирною симфонією», адже для того, щоб передати всі відтінки запахів Золя використовує музичні терміни.

Хоч Центральний ринок Парижа і практично стає окремим персонажем роману, втім він виступає тільки фоном для глибокої трагедії однієї людини – Флорана, що повертається у Францію після заслання.

Ніна Джордж «Маленька паризька книгарня»

Міжнародний бестселер, який можна прочитати і українською. Роман німецької письменниці Ніни Джордж розповідає про власника «Літературної аптеки» Жана Одинака. Замість пігулок він продає книги і виявляється, що це куди більш дієве лікування, коли йдеться про душевні травми та емоційні проблеми. Втім, самого себе Жан зцілити не може – смуток та спогади полонили всі думки головного героя «Маленької паризької книгарні» . Допомогти йому може давній нерозкритий лист, от тільки потрібно наважитися його прочитати.

Книга корисна і тим, хто шукає рекомендацій для читання, адже у цьому романі Жан Одинак розповідає про свої враження від низки хороших текстів минулого. Париж у книзі виступає як фон, приємним бонусом стануть рецепти кухні Провансу, які Ніна Джордж подає в кінці «Маленької паризької книгарні».

Памела Дракермен «Французьке виховання. Історія однієї американської мами в Парижі»

Автобіографічна книга американської журналістки, яка ділиться власними спостереженнями щодо французького виховання дітей. Виявляється, їхній підхід суттєво відрізняється від того, до якого звикла Памела Дракермен. Українським читачам також буде цікаво знайти низку суттєвих відмінностей між світоглядом наших мам та парижанок.

«Французьке виховання»  – ретельне дослідження, де особисті враження авторки підкріплюються науковими дослідженнями. Книга буде цікавою як майбутнім, або молодим мамам, так і тим, хто хоче дізнатися більше про різні способи підходу до виховання.

Фернан Бродель «Ідентичність Франції»

Книга видатного історика, яка стане у пригоді тим, хто хоче знати про Францію все. Це фундаментальне дослідження географії, історії, культури, традицій та звичаїв цієї країни.

У 2017 році українською мовою вийшла третя частина роботи Броделя – «Ідентичність Франції. Книга 3. Люди і речі».  Раніше «Видавництво Жупанського» радувало читачів і попередніми томами цієї глибокої праці – «Ідентичність Франції. Простір та історія. Книга 1» та «Ідентичність Франції. Книга 2. Люди і речі».

П’єр Бірнбаум «Франція для французів»

Якщо вас більше цікавить політичне життя Франції, то радимо звернути увагу на цю книгу видатного політолога П’єр Бірнбаума. «Франція для французів»  – це дослідження протистояння між світською національною спільнотою, яка виникла після революції, та її опонентами. Остання група в кожен період історії була репрезентована іншою верствою населення: спершу – клерками, потім – протестантами, чи євреями, а тепер – мігрантами.

Ернест Хемінгуей «Свято, яке завжди з тобою»

Американському письменнику, лауреату Нобелівської премії з літератури, теж є що розповісти про Францію. «Свято, яке завжди з тобою»  – автобіографічна розповідь Хемінгуея про власну молодість у Парижі.

Основою для книги стали щоденникові записи автора, які потім систематизувала його четверта (остання) дружина. Журналістські будні, мрії про літературу, згадки про видатних особистостей того часу і неймовірний ефект присутності у Парижі 1920-тих років, який нікому не вдавалося передати так вдало, як Хемінгуею.

«Париж ніколи не закінчується і кожен, хто там жив, пам’ятає його по-своєму. І таким був Париж в ті далекі дні, коли ми були дуже бідні і дуже щасливі. Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то, де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, тому що Париж – це свято, яке завжди з тобою.»

Яна Онишкевич