Книжка вийде друком у луцькому поліграфічно-видавничому домі "Твердиня".
Марина 7 років працює в бібліотеці Київського національного університету Тараса Шевченка.
- Мене привітали колеги, - каже Марина, - і запитали, хто з них є прототипом, а ще уточнили, чи я поміняла прізвища. Ця повість виграла 3 премію "Смолоскип" - назва була опублікована в різних джерелах — і багато письменників обговорювали її на кшталт: "Боже, яка жахлива тема! Як можна було так дискредитувати бібліотекарів". Люди, які не знали, що я сама працюю в бібліотеці й не відчули гумористичного стилю — взагалі не зрозуміли назви.
- Я намагалась розвіяти міф, що бібліотека це місце, де збираються незаміжні дівчата, які й тільки мріють про жениха, - каже Марина.- У повісті є одна героїня, головна мета якої — щоби її не видали насильно заміж. Адже батьки занепокоєні, що вона досягла віку, "коли вже пора" і за будь-якої нагоди пробують підсунути дочці вдалий варіант жениха. Врешті дівчина починає підозрювати всіх хлопців, що приходять до бібліотеки, що це "кандидати" від батьків.

 - На роботі бачу багато цікавих моментів, іноді кумедних, занотовувала історії бібліотекарів, які тут 30-40 років. Публікувала їх у фейсбуку — почали навіть з´являтись прихильники. А в певний момент у мене виникло бажання об´єднати нотатки у один твір виробничого характеру. Тому що медичні, поліцейські — дуже популярні, а от про бібліотекарів якщо щось і зустрічається у кінематографі, то здебільшого про фантастичні реліквії. Вони не мають жодного стосунку до реального життя. І в біліотеці зовсім не так нудно, як думають люди, - каже Марина.

Головна героїня, бібліотекар Анастасія - фанат своєї справи. Постійно намагається модернізувати і покращити роботу — і через це сперечається з директором, який ставиться до своїх обов´язків "прохолодно". Він у неї закоханий і всіляко намагається дізнатись про особисте життя Анастасії: краде її записник, підслуховує і підглядає. До того ж директор намагається "опікуватись" дівчиною. Один із рушіїв сюжету: здогадки співробітників про те, які стосунки їх об´єднують, і чи вона від нього не вагітна. Кінець книжки буде сюрреалістичним — і директору доведеться змінити свої погляди на роботу і стосунки з людьми.
- Коли я надсилала рукопис в одне видавництво, і вони прочитали частину, то єдине питання, яке задали : В Анастасії буде секс із директором?- каже авторка. - Назвала Головну героїню Анастасія, бо сходила 14 лютого на фільм "50 відтінків сірого" - і він мене страшенно розлютив. Головна героїня Анастейша — до того шаблонна , що я вирішила: в моєму творі вона буде протилежністю. У неї різні нюанси в особистому житті, але поводиться зовсім по-іншому, ніж героїня американської картини. У Анастасії — багато від мене, також в тексті є люди, яких можна з легкістю впізнати серед працівників бібліотеки Максимовича.

Оповідь ведеться від імені директора, так я намагалася показати розрив між тим, як роботу бібліотеки бачать працівники, які мають безпосередній контакт з читачами, і які займають адміністративну посаду.

Із бібліотечних нотаток:

- Можна завтра забрати замовлення?
- Завтра вихідний, День Конституції.
- А читальний зал на географічному факультеті завтра теж не працює?
- У них теж День Конституції.
- І що, теж вихідний?
- Слухайте, ну ви ж не перший рік в Україні живете, День Конституції - це ж таке велике свято, щороку вихідний, невже ні разу не звертали увагу?
- Так, звісно, я знаю... Просто ця Конституція... Її ж ніхто не дотримується, розумієте?

Гранти Президента України на реалізацію проектів надають з 1998 р. молодим музикантам, художникам, письменникам, представникам театрального, циркового мистецтва.