Я зумисне оминула «Гаррі Поттера» та «Володаря перснів», бо як ви могли досі їх не прочитати? Як магічночитальнику вам має бути соромно. Таки прочитали? Молодці, ось вам по шоколадній жабці.

То ж пропоную дещо неочевидний вибір у цій категорії та новинки, які тільки нещодавно покинули друкарні. Лібро якабумус!

Джонатан Страуд «Бартімеус. Книга 1. Амулет Самарканда»

Магічна історія родом з Британії – навіть більше події відбуваються у Лондоні (ні, платформа 9¾ там, на жаль, не з’являється). У центрі юний і відчайдушний чарівник (точніше поки що тільки учень) Натаніель, який з якогось переляку вирішує викликати Бартімеуса, не менш відчайдушного джина, якому 5 тисяч років, але ще далеко до пенсії.

А далі починаються мало не аладдінські пригоди хлопця і джина з неймовірними істотами (ох, ця закордонна нечисть). І це тільки перша частина – уявіть, що буде далі.

Джоан Роулінг «Фантастичні звірі і де їх шукати. Оригінальний сценарій»

Якщо ви вже бачили фільм з чудовим Енді Редмейном, то вважайте, що обклались спойлерами і достеменно знаєте, що відбуватиметься далі. Але, повірте, книгу все одно буде цікаво читати. Перевірила.

Прекрасна мандрівка з Ньютом Скамандером та нахабним ніфлером галасливим Нью-Йорком. І шалена кількість фантастичних звірят і звірюк, а ще просто неймовірної сили проява, яка може знищити все, якщо не взяти її під контроль. Я вже мрію про другу частину. І ніфлера.

Ісабель Альенде «Оповідки Еви Луни»

Не будемо зосереджуватись тільки на чарівниках, звернемось до магічного реалізму – перчинки південноамериканської літератури. Дебютна книга чилійської письменниці, яку деякі літературні критики називають жіночою версією метро Хуліо Кортасара, – збірка короткого жанру.

«Оповідки Еви Луни»  – 23 історії з життя людей, які володіють неабияким талантом оповідача. Майже 1000 і 1 ніч, тільки з присмаком латинських пристрастей. Тут ви знайдете любов і ненависть, дружбу і протистояння, а ницість відтінятиме благородство.

Урсула Ле Гуїн «Чарівник Земномор’я»

Пам’ятаєте свою першу магічну книжку? Це моя. Сюжетні деталі вже геть стерлись, але емоція – те, як я переживала за Геда, – залишилась. Від цієї книги неможливо відірватись, історія написана у кращих традиціях Толкіна. Там навіть карта є.

Потрібна інструкція: як стати чарівником? Тут вона є, але спрацює тільки за умови, що маєте певний талант. Тільки не йдіть стежкою Яструба, не випускайте на волю Тінь і драконів, які можуть знищити світ.

Джон Грей «За межами Марса та Венери. Магія стосунків у бурхливому сьогоденні»

Любителі нон-фікшну, про вас я теж подбала і знайшла магічну книжку з психології. Вона трохи гендерна, але більше про любов, про те, як любити і приймати любов, налагоджувати стосунки і бути у них щасливими.

До речі, автор той самий, що написав чоловіки – з Марса, а жінки – зі Снікерса, ой, пардон, з Венери. Ця його книга більш сучасна і звертає увагу на те, що соціальні ролі за роки дуже помінялись, та до цього можна і треба пристосуватись, що отримати душевну рівновагу і задоволення від життя.

Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків»

Наймагічніша книга класичної української літератури з усією можливою карпатською нечистю і магічною гуцульською контрацепцією (таки часник – то дуже ризиковано). Драматична історія кохання Марічки та Івана і давня ворожнеча двох старовинних родин – ось вам рецепт «як потрапити у шкільну програму».

Але мене завжди більше приваблювали епізоди з чугайстром, нявками та візіями Юри мольфара, який вміє погодою керувати. І екранізація від Сергія Параджанова заслуговує окремої похвали – найкраще сприймається у комплексі.

Горан Петрович «Крамничка “З легкої руки”»

Горан Петрович з Милорадом Павичем ділять лаври найвідоміших сучасних сербських авторів. А в літературного професіонала з часом може вийти друком томик про… книжкову магію, яка затягує у вигаданий світ.

Ця історія трохи про нас з вами – тих, хто може зануритись у книгу так глибоко, що почати жити нею. У редактора Адама Лозанича з’являється загадкова книга, яку потрібно відредагувати, а доводиться прожити, зустрічаючи таких же читачів як сам.

Стівен Кінг «Темна вежа»

Король жаху вважає «Темну вежу»  своїм найвищим здобутком. І з ним легко погодитись. Цикл вражає масштабністю і тою смачною мовою, якою написаний. А ще впливом, який мав не тільки на подальшу творчість Короля, а й масову культуру.

«Темна вежа» не так про магію, як про пошук чарів, які згасають похмурому і жорстокому Серединному світі, де потрібно мати величезну волю до життя, щоб уціліти. Мабуть, до бінґо ви не встигнете прочитати всю чудову вісімку, але почати можна.

Анджей Малешка «Магічне Дерево. Книга 1. Червоний стілець»

Легка і водночас наповнена книга від кінорежисера та сценариста, тому не дивно, що вже серіалізована. Уявіть крислатий дуб, величезний такий. Уявили? Так ось, він – чарівний. І одного разу старезне дерево не витримало бурі і впало. І з цього кругляка стільки всього вийшло – і все з часточкою чарів.

У цій книзі мова піде про чарівний стільчик. Не уявляєте, як стільчик може фігурувати у магічних пригодах? Тоді варто прочитати.

Макс Фрай «Чужак»

У авторки найароматнішої книги про каву є магічний цикл «Лабіринти Єхо», і це перший том. «Чужак» – такий собі портал у чарівний світ, де не тільки все химерно-химерно, а й детективно-лячно.

І є щось від знаменитого жахливчика «Дзеркала» — з відображень з’являється всіляка чортівня, яка починає керувати життям жертв і ласувати снами прицмокуючи. Мерзота! Але Макс (не тільки той, що Фрай) виведе на чисту воду усіх цих монстрів із Задзеркалля.

Клайв Баркер «Викрадач вічності»

Коли починаєш знайомство з Клайвом Баркером з «Книг крові» (їх конче треба перекласти українською!), то й не чекаєш, що у нього можуть бути дитячі книжечки і лайт-варіантом монстрів. Хоча, можливо сам «Викрадач вічності»  жорстокіший і моторошніший за наглядача «опівнічного м’ясного експресу».

Оповитий туманом і магією будинок приваблює до себе малих бунтівників і вже не відпускає. Він дарує вічні розваги, а потім починає коїтись щось дивне. Дивне настільки, що й забави не тішать.

Джон Фаулз «Маг»

Краще, що зі мною сталось у 2017, і не тому що #непозбувнабентега, а тому що красива і насичена історія, яку можна зацікавлено розплутувати і повертатись до неї знову і знову (ще б шрифт був якийсь людський, а не дрібонький). Містифікація, феєрія, магія грецьких островів і дуже теплі ночі.

Конхіс – ще той чарівник і любитель експериментів, який геть збиває з пантелику гультяя Ніколаса Ерфе. І кожному читачеві дарує непозбувну бентегу. До речі, це словосполучення трапляється лише раз. Як мало треба, щоб стати мемом.

Юлія Дутка