Книжки Ліян Моріарті мають мало спільного з популярною жіночою прозою та заслуговують уваги поціновувачів детективів. Це я вже з’ясувала, а раптом ви пропустили – читайте:

Ліян Моріарті «Таємниця мого чоловіка»: Пандора сьогодення

Брехня vs Таємниця

Перша книжка Маріарті, яку я прочитала була «Таємниця мого чоловіка» й одразу посипалися коментарі, що «Велика маленька брехня» значно краща. Чи дійсно це так? Після прочитання обох, можу зізнатися, що спільний автор і кількість слів у назві – оце й усі схожі прикмети книжок. Вони різні. Кожна цікава по-своєму, кожна має свої недоліки та переваги. Не раджу протиставляти їх одна одній. Краще прочитайте обидві історії 

Велика маленька брехня повертає час назад

Перше, що варто відмітити, то формат написання книжки. О, він порадує, а місцями й розсмішить любителів розгадувати загадки.З першої сторінки, навіть без привітання, Моріарті кидає вас у вир подій. Ви дізнаєтеся, що сталося щось жахливе! І сталося це на шкільній доброчинній вечірці. Швиденько читаємо перший розділ у надії, що в другому карти розкриються, але де б там. Другий розділ тримає вивіску «За шість місяців до доброчинної вечірки» й починається, власне, історія.

Кожний наступний розділ буде підказувати вам скільки часу до дати X у вас залишилося. Щоби читачі не втратили інтерес, десь ближче до середини хитра авторка таки зізнається, що саме сталося, але більше однаково нічого не скаже, тож інтрига лише зросте. Ну, а щоби вам не було сумно – після кожного розділу ви знайдете коментарі другорядних головних героїв щодо подій, про які ви тільки-но читали. Оці коментарі-вставки-з-допитів дуже вдала родзинка тексту – усього пару речень, а ви немов побачили ситуацію очима десятків людей. Моріарті вдало передала характери задуманих персонажів у такій формі, тож якщо колись вона напише детектив у форматі допитів свідків, я вже готова його читати.

Три жінки з обкладинки

Випадкове слово може стати спойлером, тож буду обережна – розповім вам те, що ви й так бачили. Принаймні, на обкладинці. Отже, сюжет. Маємо трьох головних героїнь максимально не схожих одна на одну.

Маделін – типова яжмать, якій стукнуло Стільки-Скільки-Не-Можна-Казати років. Вона намагається переварити все це, а за компанію ще купу проблем: рахунок он за світло величезний пришов (так, проблеми скрізь однакові); колишній чоловік додумався записати свої дочку від наступного шлюбу в клас, куди піде й молодша дочка Маделін; зі старшою дочкою стільки мороки, що я й не спробую все це перерахувати; і таке інше.

Селеста – ідеальна жінка з ідеальним життям. Вона прекрасна, наче й не людина, а божественна істота; її чоловік не лише ідентичний будь-якому красеню з обкладинок журналів, він ще й має силу-силенну грошей;  звісно, вони до нестями закохані один у одного; у неї чудові абсолютно щасливі дітки-близнята та й загалом життя схоже на казку.

Джейн – язик не повертається назвати її жінкою, тож буде дівчина. Молода дівчина. Вони із сином тільки-но переїхали в містечко, тож достеменно про них нічого не відомо. Перше й найбанальніше – хто вони? Ніхто не знає, а скритна Джейн не поспішає відкривати душу та розповідати свою історію.

Що взагалі може поєднувати цих жінок? Воля випадку – навчання дітей в одному класі та дивакувата дружба. Та насправді… набагато більше! Як мінімум одна «Велика маленька брехня» , а як максимум вони й самі не здогадуються, що. Спробуйте здогадатись – читайте книжку або перегляньте серіал.

Книжка vs серіал

Який варіант історії обрати? Паперовий чи серіальний? І той, й інший отримали низки престижних нагород у своїх категоріях. І той, й інший мають купу позитивних відгуків. То як бути? Якщо ви хочете похмуру, але логічну! історію, то читайте книжку. Якщо ж ви готові подарувати логіку й покласти її на вівтар гарної картинки та легкої атмосфери (так, не дивлячись на всі нюанси історії, фільм не такий сумний), то дивіться серіал. Третій варіант – ви не можете обрати. Тоді читайте та дивіться 

Кому варто прочитати книжку:

тим, хто хоче почитати цікавий книжковий ребус;

тим, хто полюбляє книжки про складні взаємини;

тим, хто порівнює книжки з їхніми екранізаціями.

Кому не варто читати книжку:

тим, хто очікує стандартну історію;

тим, хто не переварює жіночі романи;

тим, хто не прагне копирсатися в цілій купі проблем.

Катерина Молочко