Отож, за незначними виключеннями, які тільки підтверджують правило, обираючи книгу лауреата, ви отримаєте насолоду від читання. Ми підготували добірку творів нобеліантів, які було перекладено українською. Кожен з цих романів, безсумнівно, став новою сходинкою світової літератури.

Жан Марі Гюстав Ле Клезіо «Потоп»

Автор нових напрямів, поетичних пригод, чуттєвих захоплень, дослідник людства поза межами правлячої цивілізації.

Ле Клезіо – французький та маврикійський письменник, що був удостоєний Нобелівської премії з літератури у 2008 році. У його творчості помітний вплив екзистенціалізму та «нового роману»; Жан Марі Гюстав відмовляється від чіткого сюжету та пропонує читачам широкий спектр інтерпретацій.

Ключова тема «Потопу» – розмірковування про самотність і страхи мешканця великого міста. Головний герой роману – 27-річний, абсолютно не пристосований до життя, вчитель Франсуа Бессон. «Потоп» – це пік його депресії та розгубленості. Ле Клезіо разом з Франсуа Бессоном шукає відповіді на вічні питання про сенс життя та сутність щастя. Варто звернути увагу на неймовірну образність та уважність автора до деталей, що роблять читання ще цікавішим.

Самюел Беккет «Уот»

За його новаторські драматичні й прозові твори, в яких трагізм сучасної людини стає її тріумфом.

Нобелівський лауреат 1969 року, один з основоположників театру абсурду, який, окрім талановитих п’єс, писав не менш вражаючу прозу. Роман «Уот» вважається передтечею його найвідомішого твору – п’єси «Чекаючи на Ґодо».

Над «Уотом» автор працював у період з 1942 по 1945 рік. Війна, що поставила під загрозу всю цивілізацію, вплинула на настрій роману. Беккет звертається до тем, що характеризують його творчість в цілому: загубленості людини у світі, духовної кризи, усвідомлення себе, самотності. Уот – доволі дивний персонаж, що починає працювати у маєтку ще дивнішого героя – містера Нота. За абсурдним нечітким сюжетом письменник заховав складний ребус для шанувальників хорошої літератури – читачам самим варто здогадатися, ким же насправді є герої роману і яка причина кожного їхнього вчинку.

Ясунарі Кавабата «Сплячі красуні. Давня столиця. Стугін гори»

За його майстерність оповіді, за допомогою якого він із великою чуттєвістю зображує сутність японського духу.

Перший японський письменник, що отримав головну нагороду літературного світу у 1968 році. Твори Ясунарі Кавабати відрізняються споглядальністю, неквапливістю та ліричністю.

У «Сплячих красунях» йдеться про незвичайний готель, в який можна приходити, аби засинати поруч з красивою дівчиною. На похід туди наважується старий Егуці. У «Давній столиці» – про сестер-близнючок, що знайшли одна одну вже у дорослому віці. «Стугін гори» – складна сімейна драма. Глава родини – Сінґо Оґата – з відчаєм спостерігає як руйнуються не тільки його стосунки з дружиною, а й життя дітей.

Кавабата робить ставку на глибину своїх творів, отож вони сподобаються тим читачам, які не шукають у літературі швидкої зміни сюжетів, а віддають перевагу спокійним та вдумливим книгам.

Кнут Гамсун «На зарослих стежках»

За його монументальну працю «Соки землі».

Хоч у 1920 році норвезький письменник Кнут Гамсун отримав Нобелівську премію з літератури за «Соки землі», втім уваги варті і інші його твори. Наприклад, рекомендуємо прочитати останню книгу автора – «На зарослих стежках».

Гамсуна часто називають одним з найсуперечливіших письменників двадцятого століття. Норвежець у роки Другої світової війни з прихильністю ставився до Гітлера та політики Третього Рейху. Він написав не тільки низку сильних романів («Голод», «Пан», «Вікторія», «Соки землі»…), а й некролог Гітлеру, в якому продовжував захоплюватися фюрером. «На зарослих стежках» – автобіографічна книга письменника, у ній він пише і про політичну сторінку свого життя. Саме цей текст допомагає якнайкраще зрозуміти Кнута Гамсуна.

Кендзабуро Ое «Особистий досвід. Обійняли мене води до душі моєї»

Хто поетичною силою створив уявний світ, в якому життя і міф проявляються у вигляді картини скрутного життя людини.

Видатний японський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1994 року. Батько Кендзабуро Ое загинув на війні; це справило значний вплив на творчість автора – у своїх романах він міркує над темою відповідальності людини, природою насильства та нашою долею у світі, що постійно змінюється.

«Особистий досвід» – один з найбільш знакових творів Ое, адже має автобіографічні мотиви. Головний герой роману – 27-річний Птаха – постає перед вибором: стати батьком для своєї дитини з вродженою аномалією, чи втекти до Африки і відчути справжню свободу.

«Обійняли мене води до душі моєї» – роман про проблеми лівого екстремізму. Японський письменник пропонує читачам сильну історію про Оокі Ісану – чоловіка, що називав себе повіреним китів і дерев та врешті мав вирішити, на чиєму він боці у постійній боротьбі: на боці китів і дерев, чи людей.

Світлана Алексієвич «У війни не жіноче обличчя»

За її багатоголосу творчість — пам’ятник стражданню і мужності у наш час.

Білоруська письменниця, майстер художньо-документальної прози, була нагороджена Нобелівською премією у 2015 році. Метод Алексієвич полягає у розмові з людьми та збереженні їхніх спогадів у своїх книгах на гострі, суперечливі та болючі теми. Серед найвідоміших книг авторки: «Чорнобильска молитва: хроніка майбутнього», «Час second-hand (кінець червоної людини)», «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики», «Останні свідки. Соло для дитячого голосу» та інші.

Робота над книгою «У війни не жіноче обличчя» зайняла в Алексієвич 7 років. Письменниця зібрала історії жінок на війні. Натуралістичні, щирі та емоційні спогади малюють зовсім не ту героїчну картину протистоянь, що її звикли подавати підручники з історії. “Пишу не про війну, а про людину на війні. Пишу не історію війни, а історію почуттів. Я – історик душі.” – характеризую себе та свою книгу Світлана Алексієвич.

Герман Гессе «Сіддхартха»

За сміливість і проникливість у його творах, які є прикладом класичних гуманістичних ідеалів та високого художнього стилю.

Письменник та філософ з Німеччини, який отримав заслужену Нобелівську премію у 1946 році. Головним твором Гессе вважається його останній роман – «Гра в бісер». Втім, не менш цікавою для знайомства з автором є книга «Сіддхартха».

Герман Гессе захоплювався буддизмом, що вплинуло на всю його літературну творчість. «Сіддхартха» переносить читачів у часи Будди та розповідає про брахманського сина, який покидає батьківський дім, аби знайти істину. У своїй мандрівці Сіддхартха зустріне Будду, але обере власний шлях. Це книга не лише для прихильників буддизму, а й для всіх, хто хоча би раз задавав собі такі вічні питання як: Хто я? У чому сенс життя? Де шукати правду?

Орхан Памук «Мовчазний дім»

Хто у пошуках меланхолійної душі рідного міста знайшов нові символи для зіткнення і переплетення культур.

Турецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 2006 року. Місце дії практично всіх романів автора – Стамбул. Отож, читаючи Памука, весь світ має унікальну нагоду помандрувати в це багатогранне та атмосферне турецьке місто.

«Мовчазний дім» – це пронизлива історія однієї родини. До старої пані Фатьми приїжджають внуки. Втім, ніхто з героїв роману не збирається ділитися своїми думками, спогадами та почуттями, замикаючись у персональному «мовчазному домі». У цьому романі Орхан Памук намагався передати дух епохи, описуючи не тільки долі окремих персонажів, а й міркуючи над складним для Туреччини періодом, що почався з державного перевороту у 1980 році.

Маріо Варгас Льйоса «Хто вбив Паломіно Молеро?»

За детальний опис структури влади і за яскраве зображення повстання, боротьби і поразки особистості.

Письменник з Перу, що приєднався до числа нобелівських лауреатів у 2010 році. У доробку Льйоси книги найрізноманітніших жанрів: трилери, детективи, комедії, драми, історичні романи. Його стиль еволюціонував від модернізму до постмодернізму.

«Хто вбив Паломіно Молеро?» – майстерно написана детективна повість, від якої неможливо відірватися. У книзі описано дев’ятнадцять днів від скоєння вбивства до його розкриття. Маріо Варгас Льйоса вирішив написати цей твір після реального випадку – вбивства льотчика на північному заході Перу, що довго замовчувалося. Автор використовує літературу як можливість сказати правду про хиби, які він бачить в сучасному суспільстві.

Сол Беллоу «Гендерсон, повелитель дощу»

За людське розуміння і тонкий аналіз сучасної культури, які поєднані у його творах.

Американець єврейського походження Сол Беллоу здобув освіту антрополога та соціолога, встиг попрацювати журналістом, редактором та вчителем.

«Гендерсон, повелитель дощу» – захопливий роман про пошук себе. Юджін Гендерсон – багатій, який наважується піти за своїм внутрішнім голосом. Голос постійно повторює «я хочу, я хочу…». Для того, щоб з’ясувати, чого хоче його внутрішнє «я», герой вирушає у мандрівку Африкою. Там Гендерсон натрапляє на дивні племена, мозаїку незнайомих культур та звичаїв і стає частиною невідомого йому світу, посідаючи там почесне місце.

Роман Сола Беллоу – мудра притча, де за екзотичними декораціями ховається історія пошуку, добра і зла, душі та призначення людини.

Яна Грицай