Re: цензії

Навряд чи могли припустити подружжя меценатів Юрія та Тетяни Логушів, які наприкінці 90-х задумали масштабний літературний конкурс, у що може перетворитися їхнє дітище

Тоді вони ставили перед собою і перед авторами набагато простіше завдання: наповнити український ринок масової літератури україномовними творами, перебивши засилля романів Донцової та Мариніної, які тоді не продавали хіба що в гастрономах.

Але за 18 років існування «Коронація слова» стала чимось більшим, ніж просто конкурс. І не лише тому, що вона відкрила близько 1000 нових імен, а сукупний наклад «коронованих» книг перевищив 10 мільйонів примірників.

Зараз уже можна констатувати, що «Коронація» дала потужний поштовх і для розвитку кіно, і для сучасного театрального мистецтва, і для дитячої літератури. Ба, більше: з цього року номінація «Дитяча література» переросла в самостійний конкурс «Молода КороНація», який матиме і своє журі, і свої номінації, і своїх лауреатів. Але — про все по-порядку.

Як стати письменником?

Узагалі, «Коронація слова» давно стала своєрідним феноменом, який іще вивчатимуть дослідники сучасного літературного процесу. Передусім тим, що відкрила двері в літературу практично всім, хто хоче і може писати, урівнявши шанси і маститих письменників, і початківців.

У концепції «Коронації» вперше з’явилося положення про анонімність рукописів: і експерти, які першими читають подані твори, і члени журі отримують тексти, підписані псевдонімами, до останнього моменту не знаючи, хто ховається за вигаданим іменем. Із цього приводу бувають навіть курйози: у 1999 році Андрій Кокотюха отримав першу премію конкурсу і гран-прі, надіславши два рукописи під різними псевдо.

Тож «Коронація» стала своєрідним соціальним ліфтом у літературу, де абсолютно не грала роль належність до творчих спілок чи попередній літературний досвід. Тож саме «Коронація слова» дозволила закріпитися на письменницькому олімпі Люко Дашвар, Ірен Роздобудько, Ларисі Денисенко, Володимиру Лису, Галині Вдовиченко, Максиму Кідруку, Марині Гримич, Мілі Іванцовій, Вікторії Гранецькій та іншим популярним нині письменникам, які до конкурсу займалися зовсім іншими, часто досить далекими від літератури справами.

Авторка 13 романів, шість із яких отримали відзнаки «Коронації слова» (а ще — два кіносценарії), — Наталка Шевченко, наприклад, була звичайним бухгалтером. «Пригадую, коли вперше почула про «Коронацію» і про головну її вимогу — твори лише українською мовою, — подумала: «Ну нарешті!».

З’явилася віра в те, що українська масова, цікава, захоплива література — може бути. А коли сіла писати свій перший роман — накрило гостре відчуття пекучого сорому. За кожним третім словом мусила звертатися до словника. «Як це так вийшло, що рідну мову я знаю гірше, ніж чужу», — спитала я себе? І почала вчитися. А коли дізналася, що «Містичний вальс» отримав диплом «Коронації», я була просто в захваті. Це було справжнім дивом, немов сніжинка, що обернулася на метелика у твоїй руці.

Завдяки «Коронації слова» я отримала прекрасний досвід — наполегливості, віри в себе, вміння досягнути мети. Краса слова, краса рідної мови, бажання знати її якнайкраще — все це теж безцінні дари конкурсу. Як і впевненість у собі, в тому, що я таки письменниця, що мої твори цікаві не лише мені та найближчим родичам. Певним чином «Коронація» стала для мене літературною родиною, шансом на те, що мене почують, прочитають і зрозуміють», — ділиться спогадами з «УМ» письменниця.

Приблизно таким же був шлях у літературу і в Орести Осійчук, яка до того, як у 2013 році її роман «Айхо. Подорож до початку» отримав першу премію в жанрі «Дитяча проза», була помічником судді у Старовижівському районному суді. А після конкурсу Ореста отримала відзнаку міжнародного конкурсу фантастів «Брама», і тепер видавництво «Синя папка» готує до випуску всю тетралогію пригод Айхо з Вернакії, який підлітком вирушив у сповнену несподіванок і пригод мандрівку.

Схоже, така доля чекає і цьогорічного лауреата гран-прі, 61-річного автора роману «Відступник» Володимира Ворону з Чернігівщини про перших християн у часи Київської Русі. За фахом він — інженер-будівельник, працював рекламістом у Москві, займався деревообробкою, був інженером на газопереробному заводі.

«Відступник» — це, власне, перша книга з трилогії «Хоробор», задумана автором. Це роман-подорож у минуле, або легенда Сіверського краю, захоплюючий історічний роман — не відпускає з першого рядка. Автор присвячує його всьому коропському родові, всім коропцям — уже померлим, живим та ще ненародженим. Наприкінці є словник давньоруських та маловідомих слів і термінів.

Текст красивий і барвистий, багатюща мова поліська. Я цей роман вирізнила одразу з 18, вболівала при кожному голосуванні. Загалом цього року рівень романів, поданих на конкурс, підвищився. Це і сюжети, й мова, і тематика. Сподіваюся, що хтось відкриє й для себе свого сьогоднішнього письменника», — розповіла «УМ» відома журналістка, постійний член журі в номінації «романи» Людмила Чечель.

«Коронація» та емоції

Про цьогорічну церемонію відзначення лауреатів «Коронації слова» більшість ЗМІ написали в контексті бурхливої дискусії, яка розгорілася просто на сцені, за участю колишнього лідера Соцпартії Олександра Мороза та Юрія Логуша.

Мороза було запрошено на церемонію відзначення «золотих письменників» — авторів, сукупний наклад книжок яких перевищив 100 тисяч примірників.

Цьогоріч Олександр Мороз розділив цю премію з поетами Леонідом Горлачем і Михайлом Шевченком та письменником Василем Фальварочним.

Під час церемонії нагородження Мороз, дякуючи за визнання, водночас поскаржився, що держава не дбає про розвиток культури. На що Юрій Логуш не стримався і нагадав Морозу, що той сам тривалий час був при владі, тому стан справ у державі, зокрема в культурі, — це і його провина теж.

Водночас Логуш дорікнув політику за його минулу дружбу з Росією і запропонував Морозу публічно попросити за це вибачення.

Емоційний виступ Юрія Логуша зірвав оплески зали. Ображений Олександр Мороз спробував процитувати свої поезії, а пізніше в коментарі «Громадському радіо» заявив, що відмовляється від відзнаки, бо не вважає, «що це престижно, достойно».

Але, акцентуючи увагу на скандалі, ЗМІ залишили поза увагою інші, не менш емоційні, моменти церемонії: проникливий виступ Анжеліки Рудницької та Поля Монандіза, які присвятили свою «Колискову» Олегу Сенцову.

«Тільки я хотіла б, щоб Олег повернувся до нас живим і здоровим», — зазначила Анжеліка. А головне — десятки нових облич, які з’явилися на церемонії. Адже більшість цьогорічних переможців теж можна назвати відкриттями «Коронації слова».

Діти кидають виклик дорослим

Як уже зазначалося, цього року «Коронація слова» оголосила про проведення двох церемоній відзначення лауреатів конкурсу. Перша — доросла — відбулася 7 червня в приміщенні Колонної зали Київськї мерії.

А рівно за тиждень своїх лауреатів відзначатиме дитяча «Коронація», яка перетворилася на окремий конкурс і отримала назву «Молода КороНація».

«Ми глибоко віримо, що цей конкурс буде успішним, і це засвідчили перші твори, які надійшли і які показують, що підлітки пишуть навіть романи на 400 сторінок, які читабельні, захопливі і виявляють надзвичайну зрілість авторів», — зазначив напередодні Юрій Логуш на прес-конференції, присвяченій підсумкам «Коронації».

Водночас Тетяна Логуш підкреслила: до появи «Молодої КороНації» спонукав той факт, що з’явилися різні вікові категорії, різні дитячі жанри і багато талановитих дітей, які вперше взялися за перо».

«У нас завжди була номінація «Дорослі для дітей», а зараз є ще й «Діти для дітей» і «Діти для дорослих», в якій діти доносять свої проблеми, розповідають, що їм болить, чим вони хочуть поділитися. Ці три номінації будуть включені в нову «КороНацію». Ми думаємо, що вона буде дуже успішною, тому що дуже багато людей з усієї України, зокрема й зі сходу, надіслали свої рукописи», — наголосила пані Тетяна.

Перша церемонія нагородження «Молодої КороНації» відбудеться 14 червня в Київському палаці дітей та юнацтва. Чекаємо несподіванок?

Наталка Позняк-Хоменко