Re: цензії

Напередодні Форуму видавців КСД анонсує вихід нового роману Макса Кідрука «Де немає бога». Цього року письменник знову планує осінь провести у турі, презентуючи свою книгу, не лише в обласних центрах, а й у маленьких містах. А поки шалений тур ще не розпочався, Катерина Савенко спеціально для блогу Yakaboo запиталау Макса про робочий графік письменника, книги та плани.

Ти стабільно видаєш щоосені книгу. Як на мене, це — хороший показник для автора. А який насправді робочий графік письменника?

08:00 — прокидаюся;

08:15 — легкий сніданок;

08:30-09:30 — пропливаю 2 км у басейні;

10:00 — основний сніданок;

11:00-15:00 — пишу;

15:30 — обід;

16:00-18:30 — пишу/читаю;

19:00-21:00 — прогулянка/футбол;

21:00 — вечеря;

22:00-24:00 — читаю.

Ти щомісяця складаєш в соцмережах свій рейтинг прочитаних за місяць книг. А чи маєш якусь систему читання?

— Не так що аж ціла система, читаю здебільшого те, що подобається, проте стараюся дотримуватися балансу між художкою та нон-фікшеном. Із прочитаного за місяць у середньому 2 книги художні, 2-3 науково-популярні про природничі науки (еволюція, астрофізика, молекулярна біологія тощо) та 0-1 про соціальні науки.

Макса Кідрука знають як автора тревелогів, технотрилерів, і навіть публіцистики – яких ще жанрів очікувати?

— Від тревелогів і техно відійшов. Останні три книги балансують на межі фантастики та гостросоціального роману з помітним ухилом у бік останнього. Ближчим часом нічого змінювати не планую.

Питання, яке багатьох і давно хвилює: коли ж буде продовження історії про ботів?

— Аби ж я знав.

Чого чекати від нового роману «Де Немає Бога»? Про що він?

— Роман про сімох уцілілих в авіакатастрофі, що опиняються в надзвичайно агресивному та недосяжному для рятувальників місці. Не про боротьбу за виживання, а про їхнє життя до катастрофи, про те, як набутий досвід обумовлює поведінку людини на межі життя та смерті. Найсерйозніша та найважливіша моя історія, яка разюче відрізняється від усього написаного раніше. Не терпиться почути перші відгуки від читачів.

Минулого року ти всіх здивував туром по 100 містах України. На перший погляд нереальний задум, але ти впорався. І більше того, плануєш все повторити і цієї осені. Скільки людей працює над організацією та реалізацією туру та де взагалі берете сили на щоденні переїзди? Які враження та висновки від минулорічного туру?

— Над туром працюю я, моя менеджерка Ельвіра Яцута (голова мистецької організації «Стендаль»), двоє-троє людей у «Стендалі», а також близько сотні волонтерів у різних містах України. Звідки беру сили на щоденні переїзди? Там, де й усі. Нормально сплю, нормально харчуюся, не вживаю алкоголю.

Про враження можна багато говорити, багато всього було, та головне те, що тур став успішним, як у фінансовому, так і в кар’єрному плані. Це насправді більш важливо.

«Де Немає Бога» можна буде придбати вже у вересні. А над чим працюєш зараз чи плануєш почати найближчим часом?

Новий роман називатиметься «Доки світло не згасне назавжди». Це поки все, що можу розповісти. Більше розказуватиму під час презентацій у турі з «Де немає Бога».

Чи ставив колись собі за мету написати певну кількість книг?

— Ні. Писатиму, доки в голові виникатимуть історії, цікаві для мене самого.

Скільки книг, на твою думку, має прочитати освічена людина припустимо за рік? І що це за література має бути?

— Схильний вважати освіченою людину, котра прочитує не менше 20 книг на рік. Не так важливо, які книги, головне — процес. Читати потрібно постійно. Сам намагаюся прочитувати понад вісімдесят книг на рік.

Чи планується обіцяне продовження проекту «Quantum»?

—Так, ми з командою плануємо запустити другий сезон цього проекту. Але, реалістично оцінюючи власну завантаженість, «Quantum 2.0» стартуватиме точно не раніше весни 2019-го.

Якщо ж пофантазувати, і уявити, що ти маєш нагоду запросити на каву будь-якого письменника, не залежно від того, в який час та в якій країні він жив чи живе. Хто б склав тобі компанію?

— Напевно, Джек Лондон. З ним точно було би цікаво. З сучасників був би не проти познайомитися із британцем Девідом Мітчеллом, хоча, судячи з того, що я про нього читав, Девід — не надто балакучий.

ТОП-5 книг, які б радив прочитати кожному.

— Я багато читаю, тому якогось all-time топу не маю. Книги, які радитиму, актуальні на даний момент. Півроку тому цей перелік, майже напевно, був би іншим, і він точно буде іншим за півроку після опублікування інтерв’ю.

Девід Мітчелл «Простые смертные» (не знаю, чи це працює, але #видайтеукраїнською).
Ханья Янагіхара «Маленьке життя».
Джон Стейнбек «Грона гніву».
Бен Елтон «Время и снова время».
Халед Госсейні «Ловець повітряних зміїв».