Re: цензії
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
- 07.04.2026|Ірина КовальНа межі нового народження
- 07.04.2026|Надія ЄришЛютий, який досі триває
- 06.04.2026|Андрій Павловський, письменник, журналіст, педагог, турагентСвітло, що не згасає у темряві (різдвяна проза, яка лікує)
- 06.04.2026|Віктор ВербичУ парадигмі непроминальної п’ятсолітньої історії
- 05.04.2026|Вікторія ФесковаАрхітектура травми: як заповнити «Її порожні місця»
- 02.04.2026|Ігор ЗіньчукВійна, яка стосується кожного
- 30.03.2026|Валентина Семеняк, письменницяСлово його вивершується, сіється, плодоносить…
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Русский европеец. Памяти Петра Вайля
Вайль был и останется образцом свободного в литературе и жизни человека. Русским европейцем и просветителем поневоле — в короткий век русской свободы, который закончился, увы, не русским европеизмом, а азиатчиной.
Впервые «Гений места», главная книга Петра Вайля, вышла в «Иностранке» в середине 90-х, когда слово «Россия» во внешнем мире ассоциировалась со свободой.
Да и журналов, обладающих адекватной «Гению» внутренней свободой, кроме «Иностранки», тогда (и сейчас, кстати) не было.
Когда «Гений» вышел книгой, Вайль в России уже был инициатором знаковых для того времени изданий.
Я имею в виду книгу «Рождественских стихов Бродского», которую Пётр Львович составил, и сборник «Пересечённая местность», куда собрал «путевые» стихи поэта и авторские комментарии к ним. То есть, по сути, именно Вайль представил нам поэта путешествующего.
Все эти книги, как и «Гений», и «Русская кухня в изгнании», вышли в издательстве «Независимая Газета», в его золотой недолгий век. Который, хоть и был коротким, но оставил на наших полках книги, которые не то что убрать — переставить невозможно.
Конец 90-х вообще был временем по-настоящему Больших Книг (не путать с одноимённой премией и нашими временами). Книг, которые определили, как я теперь понимаю, внутренний пейзаж людей целого поколения, моего, во всяком случае.
Те книги, через одну-две, становились событиями, настоящими. То есть перешагивали рамки литературы или философии и вторгались в жизнь, незаметно изменяя её внутренний ход, само развитие мысли.
С книжками «Иностранки» под мышкой тогда многие впервые пересекали границу, поскольку ни путеводителей, ни интернета, ни специализированных изданий про путешествия тогда не было. А «Гений места» уже был. Хотя, конечно же, не для путешествий писалась эта книга и не роль культурного путеводителя выполняла.
Назначение «Гения места», и сейчас это отчётливо видно, в другом. В нужное — ещё как нужное! — время «первой свободы» Вайль показывал очень простую и вместе с тем труднопостижимую вещь: пересекая границу с внешним миром, помни, что мир открывается только тому, для кого он не хуже или лучше собственного, а другой.
И второе: только через другого ты можешь познать себя.
Очень важный момент, между прочим.
Теперь, когда мы знаем, чем всё закончилось, то есть с какими теперь словами внешний мир ассоциирует Россию, я вижу, что Пётр Вайль был и останется для меня прежде всего образцом свободного в литературе и жизни человека.
Русским европейцем и просветителем поневоле — в короткий век русской свободы, который закончился, увы, не русским европеизмом, а азиатчиной.
Через «Гений места» Вайль передавал читателю эту стратегию, форму познания и самопознания себя через живой материал внешней культуры, чужого мира.
Удался ли ему этот русско-европейский, по сути, эксперимент? Основанный на опыте собственной жизни и жизнью подтверждённый, оплаченный?
На этот вопрос каждый, кто читал и любил Петра Львовича, должен ответить сам.
Что касается меня, то, разглядывая себя пристально, я могу утверждать: да, удался.
Глеб Шульпяков
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
- 30.03.2026|13:46Трамвай книги.кава.вініл на Підвальній повертається в оновленому форматі
- 30.03.2026|11:03Калпна Сінг-Чітніс у перекладі Ігоря Павлюка
- 30.03.2026|10:58У Києві оголосили переможців літературної премії «Своя полиця»
- 19.03.2026|09:06Писати історію разом: проєкт «Вишиваний. Король України» розширює коло авторів
- 18.03.2026|20:31Україна візьме участь у 55-му Брюссельському книжковому ярмарку
