Re: цензії
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
- 31.05.2026|Ігор ЧорнийКоли жінці нудно
- 30.05.2026|Віктор Палинський«Війна у лісовій пісні»
- 30.05.2026|Ігор ЗіньчукНова книга поезій Ліни Костенко «Вітер з Марса» – застереження для людства
- 29.05.2026|Василь КузанБезгрішні тексти
- 25.05.2026|Дана ПінчевськаАнімізм як форма поезії, або Дещо про практичні дослідження магії
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Олег Короташ: Творчість – це також робота, і не найлегша
Поет Олег Короташ колись народився в Івано-Франківську, але після того настільки заплутав свої сліди, що його можна називати і київським, і краківським, і харківським, і все одно помилитись. Нині він мешкає у Львові, але навряд чи там його можна знайти, бо все ще триває презентаційний тур містами України найсвіжішої Олегової збірки «Поет без імперії».
У розмові ZAXID.NETз метафізиком сучасної української літератури торкаємося тем реакції митця на суспільні події, власної побутової асоціальності, можливості синтезу поезії з іншими творчими діями тощо.
- Олеже, яка символіка назви твоєї найновішої книжки «Поет без імперії»: про якого поета і про яку імперію йдеться?
- Назва книжки серйозніша аніж запитання про це, тож не рефлектуватиму зайвого. Лише нагадаю про Данте, українське «Розстріляне Відродження», Празьку школу, «Безплідну землю» Еліота, та ще масу прикладів стосунків поета та імперії.
- Між Твоїми першою і другою збірками великі шпари, та й третя вийшла не так швидко: це виваженість чи просто небажання поспішати?
- Як правильно розумію, то шпари бувають у підлозі. А в житті бувають певні періоди… Я дійсно не видавав книжок в період із 2000 по 2010 рр. Це було пов’язане із моїм небажанням бути поетом і писати вірші. Як тепер думаю, цьому слугувало моє особисте знайомство із польським поетом Чеславом Мілошем. Тоді, розмовляючи із поетом у свої 24 роки (2000 р.) я зрозумів, що переді мною сидить справді поет, а я – так собі…
- Ти позиціонуєш себе як поета-метафізика, однак нерідко у Твоєму доробку можна зустріти і відверто громадянську лірику, тут нема ламання себе?
- Не думаю так. В одному із віршів я написав: «Сніг хрустить, як Різдвяний оплаток, і шкіра – вірить у холод, у подих звіра, що лісом обходить, мов світ заснув…». Це – метафізичний ряд… І там, потім у вірші, написалося: «Це лише ностальгія за днями слави звитяг Святослава, плачу Ярославни, котрі перепише учений муж з історії – в шльондру…» – це вже наші реалії, це громадянське і, до речі, той вірш написався раніше, за рік до того, як Табачник став міністром і почалося переписування підручників з української історії. Загалом, є світоглядні речі, а є технічна сторона. Творчість – це метафізичний процес. Усе інше – то лише виміри домінуючих стилістичних засобів.
- Розкажи про свій спосіб життя. Здається, він у тебе досить асоціальний – не ходиш на роботу, не виховуєш дітей… Це твоя жертва літературі?
- Творчість – це також робота, і не найлегша, скажу. Якщо хтось думає, що можливо десь відпрацювати повний робочий день, прийти додому, зробити якісь побутові речі, а потім видати кілька строф силабо-тоніки одразу, бо так захотілося, то це усе є хибна думка. Бо спостерігати за світом, природою, подорожувати країною, шукати у словниках якісь призабуті слова, прочути метафори і т. д. – це все є робота, що займає дуже багато часу. Мене більше влаштовують якісь, умовно «підзаробітки», у періоди коли не готується до видання нова книжка і коли потім не відбувається презентаційний тур країною. Загалом, у мене мінімальні життєві потреби. Так що все, ніби, гаразд. А щодо моєї асоціальності, це дійсно так; коли немає виступів і пишуться нові вірші, я намагаюся уникати спілкування. Мої друзі це знають і приймають як належне. За що їм величезне дякую.
- Олеже, як ставишся до синтезу мистецтв? Знаю, в Тебе був вдалий музично-поетичний проект з Романом Колядою. Чим є така співпраця для поета?
- Мабуть, варто сказати, що ритмічна основа силабо-тоніки закладена саме музичною композицією. Я це зрозумів дуже давно, і дуже люблю класичну музику. Композитор Роман Коляда у цьому сенсі пише музику, що найближче дотична класичній музиці. Для мене така співпраця є величезною приємністю зайвий раз поспілкуватися і почути твори Романа.
- Ще знаю, що ти пишеш вірші в пам’яті, а вже потім переносиш на папір. Вони Тобі запам’ятовуються як словесні конструкції чи як згустки? Як тобі носити все з собою?
- Дякую за це запитання. Буквально – уже як сформовані словесні конструкції. Вони якось з’являються отак – одразу готовими рядками, переважно. Як усе те відбувається – я не знаю. Хтось це назвав «поетичним гулом».Буває, що так пишеться вже до закінчення вірша. Поза тим, це носити у собі дійсно важко, є сильний дискомфорт, тож, зазвичай, намагаюся якомога швидше це все записати на компутер. Потім вже відбувається якесь редагування набраного. А щодо паперу – то рукописів у мене немає.
Василь Карп´юк
Коментарі
Останні події
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
- 21.05.2026|13:07В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
